Ось чому ми можемо спостерігати незаповнені зали на концертах знаменитих артистів, напівпорожні салони літаків та вагони потягів тощо.

У даному випадку недовикористовуються потужності того чи іншого капіталу, але максимізується виручка підприємця.

Розрахунок еластичності попиту за ціною для окремої точки на кривій.

Еластичність попиту за ціною можна виміряти для нескінченно малих змін ціни в кожній точці кривої попиту.

Необхідність таких розрахунків підтверджується, зокрема, тим, що на одній і тій самій ділянці кривої при застосуванні традиційної методики еластичність буде різної, якщо ціни зростають і якщо вони знижуються. Для прикладу візьмемо ситуацію:

Р1 = 10 грн.; Q1 = 200 шт;

Р2 = 12грн; Q2 = 150 шт.

Якщо ціна зросла з 10 до 12грн., то еластичність попиту буде розраховуватися так:

Ed =[(150 - 200)7200] : [(12-10)710] = -1,25.

Якщо ціна зменшилася з 12 до 10грн., то еластичність попиту буде:

Ed =[(200 -150)7150] : [(10-12)712] = -2.

Дещо виправити розрахунки можна, використовуючи для розрахунку відсоткових змін середні значення ціни та попиту. Однак, це не дасть точних результатів для практичного застосування, оскільки еластичність на початку кривої та в її кінці суттєво відрізняється.

Ось чому потрібно розраховувати еластичність для кожної точки кривої попиту.

Припустимо, що маємо справу з лінійною кривою попиту. Вона має постійний нахил в усіх точках (Q/Р = const), але не постійну еластичність, яку можна розрахувати через співвідношення відрізків на осі цін. На рис.4.4 Р = - Р1С; Р = OP1; Q = Р1Е = OQ; Q = OQ.

Тоді розрахунок еластичності попиту за ціною набуде такого вигляду:

Ed =(Q/Q) : (Р/Р) = (Q/AP) : (P/Q) = (-OQ /P1C):

(OP1/OQ) = - ОР1/Р1С.

Вираз (4.2.) називається формулою відстаней, її використовують для розрахунку точкової еластичності.

Отримані результати можуть бути використані також для кривих попиту з нелінійною залежністю. Для цього в точці, де потрібно визначити еластичність, проводять дотичну до кривої попиту та визначають співвідношення відрізків на осі цін: відрізка від початку координат до рівня ціни, що відповідає точці на кривій попиту, та відрізка від цього рівня ціни до точки перетинання дотичної з віссю цін.

Нецінова еластичність попиту.

Загальний підхід до вимірювання еластичності попиту зберігається і тоді, коли йдеться про вплив на нього інших, нецінових факторів. Серед них особливе місце належить доходам та цінам на інші товари.

Еластичність попиту за доходами можна визначити як співвідношення між відносно зміною попиту та відносною зміною доходу споживача (І). На рис.4.5 показано збільшення попиту (зсув кривої вправо) на Q (Q2 – Q1), що спрячинене збільшенням доходу на І (I1 -I2). Тоді еластичність попиту за доходами

E1 = (O/Q): (М/І).

Еластичність попиту за доходами може набувати найрізноманітніших значень: E1> 0 - для нормальних товарів; E1> 1 - для предметів розкоші; Е1 < 0 - для неякісних товарів.

Якщо еластичність попиту за доходами дорівнює нулю, то це означає, що споживання даного товару взагалі не залежить від рівня доходу споживача. Про такі товари йшлося у попередні темі.

Ціни на інші товари (Ру) також впливають на попит, і міру цього впливу демонструє відповідний коефіцієнт еластичності, який називається перехресною еластичністю попиту. Перехресна еластичність попиту показує відсоткову зміну в кількості придбаних товарів X у відповідь на одновідсоткову зміну ціни будь-якого товару Y;

Еc = (Qx / Qx ) : (Py / Py)

Рис.4. Еластичність попиту за доходами.

Якщо еластичність має позитивне значення, то із зростанням ціни на товар Y підвищується попит на товар X. Такий зв'язок характерний для товарів-субститутів. Чим краще субститут здатний замінити певний товар, тим тіснішим буде зв'язок між цінами на нього та попитом на досліджуваний товар, а отже, більшим значення еластичності. Скажімо, взаємозамінюваність двох сортів житнього хліба досить висока, тому навіть незначне підвищення цін на один з них спричинить різке збільшення попиту на інший.

Для комплементарних благ властиве від’ємне значення еластичності попиту. Чим більшою мірою наzвність одного блага визначає сенс придбання іншого, тим більшим за модулем буде значення еластичності (зв'язок між цінами на заправлення газових балонів та попитом на дорожні газові плити, цінами на плівку та попитом

На дорожні газові плити, цінами на плівку та попитом на фотоапарати тощо).

2. Економічні витрати залежать від кількості використаних ресурсів (їх затрат) та цін за послуги факторів виробництва. Тоді можна встановити залежність між обсягами виробництва та мінімально можливими витратами, необхідний/їй для його отримання. Ця залежність називається функцією витрат:

Q=f(PL,L,PK,K), (1.1)

де L, К — затрати праці та капіталу;PL, PK - ціни відповідних ресурсів.

За допомогою функції витрат можна вирішувати як прямі, так і зворотні задачі: мінімізація витрат на заданий обсяг виробництва або максимізація виробництва при заданих витратах. Легко помітити зв'язок функції витрат з виробничою функцією, яка доповнюється урахуванням цін на відповідні виробничі ресурси.

Загальні (сукупні) витрати (ТС) на виробництво можна розрахувати як суму витрат на придбання кожного фактора:

TC = PLL+PKK (1.2)

При фіксованих цінах на ресурси можна знайти різні набори капіталу та