У процесах відтворення населення розрізняють види руху, типи і режими.

Види руху (природний, міграційний, соціальний, економічний) визначаються особливостями зміни чисельності та складу населення в країні в цілому і в окремих регіонах.

Природний рух населення - це результат процесів народження та смерті людей. Він характеризується показниками: коефіцієнт народжуваності, смертності, природного приросту (зменшення) населення.

Трудовий потенціал - це гранична величина можливої участі працюючих у виробництві, інтегральна оцінка кількісних і якісних характеристик економічно активного населення.

Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, галузі, території, суспільства. Трудовий потенціал вимірюється за кількістю працездатних осіб та робочого часу (у людино-роках, людино-днях, людино-годинах) і залежить також від якісних характеристик: здоров’я, освіти, активності, професіоналізму, моральності, мотивованості, вміння працювати в колективі, творчого потенціалу, активності, організованості та ін.

На рівні суспільства ці компоненти можна приблизно оцінити певними узагальненими показниками. Здоров’я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я тощо. Моральність суспільства визначається його релігійністю, відношенням до інвалідів, дітей, престарілих, показниками соціальної напруги, злочинності тощо. Творчий потенціал і активність проявляються темпами науково-технічного прогресу в країні, доходами від авторських прав, кількістю патентів та міжнародних премій і т.ін. Організованість на рівні суспільства можна оцінити якістю і стабільністю законодавства, обов'язковістю дотримання законів і угод, стабільністю політичної ситуації, якістю доріг та громадського транспорту тощо. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання в розрахунку на одну людину, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних рівнів освіти тощо.

Трудові ресурси суспільства – це головне його багатство. Чим вища якість робочої сили (освіта, кваліфікація, мотивованість, розумові здібності, стан здоров’я та ін.) тим краще розвивається суспільство. Підвищення рівня підготовки кадрів вигідно як підприємству, так і самому працівнику. За оцінками експертів, підвищення кваліфікації робітників на 1% забезпечує приріст продуктивності праці на 0,2-0,4%. В розвинутих країнах 40% економічного зростання забезпечується за рахунок підвищення кваліфікації кадрів. Чим вищий професійний рівень працівника, тим більше він соціально захищений від кон’юнктурних коливань виробництва, тим більша його конкурентоспроможність на ринку праці.

Сучасні тенденції профпідготовки в сучасній економіці:

- більш часта зміна професій та робочих місць, синдром другої кар’єри;

- прогнозування перспективи на все трудове життя;

- розширення профілю працівників за рахунок поєднання технічних, економічних, психологічних знань та навичок;

- розвиток гнучкості мислення, інноваційних навичок;

- персоніфікована освіта, орієнтація на самовдосконалення, на розвиток особистості.

Система освіти як інститут духовного виробництва та інтелектуального розвитку особи, нарощення її творчого потенціалу повинна формувати таку сукупність знань і навичок членів суспільства, які могли б забезпечити можливість їх доцільної діяльності в системі суспільного поділу праці. Система освіти складається із закладів освіти, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти, а також системи послідовних освітніх програм і державних освітніх стандартів різних рівнів і спрямованості. Структура освіти включає: дошкільну освіту; загальну середню освіту; позашкільну освіту; професійно-технічну освіту; вищу освіту; післядипломну освіту; аспірантуру; докторантуру; самоосвіту.  

Планування та аналіз трудових показників підприємства

у сучасних економічних умовах 

Показниками продуктивності праці слугують виробіток і трудомісткість. Вони пов'язані між собою обернено пропорційною залежністю і виражаються формулами:

(1); (2),

де В - виробіток;

Тп - трудомісткість;

Q- обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у відповідних одиницях;

Т - трудові витрати на випуск продукції (проведення робіт, виконання послуг) у відповідних одиницях.

У масштабі народного господарства рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництвавизначається відношенням розміру знову створеної вартості - національного доходу за визначений період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого в сфері матеріального виробництва протягом цього періоду. У сфері послуг продуктивність праці (виробітку) визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їхнє надання за визначений період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей же період.

Показники продуктивності праці

Продуктивність суспільної праці визначається за формулою:

, (3)

де – національній доход у вартісному виразі;–

чисельність зайнятих у суспільному виробництві.

Продуктивність індивідуальної праці (виробіток) визначається по окремих підприємствах та їх підрозділах як відношення обсягу продукції до витрат праці.

Середньорічна продуктивність праці

- одного працівника:

, (4)

де - річний обсяг продукції,

- чисельність промислово-виробничого персоналу;

- одного робітника

, (5)

де - чисельність робітників.

Середньоденна продуктивність праці:

, (6)

де – кількість відпрацьованих за рік людино-днів.

Середньогодинна продуктивність праці:

(7)

де – кількість відпрацьованих за рік людино-годин.

На підприємствах виробіток визначається різними методами в залежності від того, у яких одиницях вимірюється обсяг продукції і трудові витрати. Варіанти їх виміру показані на рис.1.

Використання різних одиниць і методів виміру обсягів продукції і трудових витрат дає біля двох десятків варіантів визначення виробітку продукції на підприємствах. З'ясуємо їхні переваги і недоліки.

Існує три основних методи виміру обсягу виробництва продукції -натуральний, трудовий і вартісний.

За натуральним методом обсяг виробництва продукції виражається у фізичних одиницях - штуках, кілограмах, метрах і т.д. Наприклад: підприємство нафтової промисловості за рік добуло 300 тис. т нафти і 2500 тис. куб. м. газу, електростанція виробила 20 млн. кВт.ч. електроенергії, кондитерська фабрика виготовила 100 т шоколадних цукерок.

Такий засіб виміру обсягу продукції є найбільш точним, але він має дуже обмежену сферу застосування, тому що рідко підприємства випускають однорідну продукцію. Візьмемо, наприклад, нафту. Вона відрізняється різним змістом вуглеводних фракцій, парафіну,