органу з питань банкрутства та, при необхідності, органу місцевого самоврядування.
Ліквідатор має наступні повноваження:
приймає до свого відання майно банкрута, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, управляє та розпоряджується ним;
здійснює інвентаризацію та оцінку майна;
аналізує фінансове становище;
виконує повноваження керівника банкрута;
очолює ліквідаціну комісію та формує ліквідаційну масу;
передає на зберігання документи банкрута;
реалізує майно банкрута;
та інш.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс. Після заслуховування звіту та думки комітету кредиторів, суд виносить ухвалу про затвердження звіту та ліквідаціного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної продедури.
Якщо всі вимоги кредиторів задовільнені, банкрут вважається таким, що не має боргів, і може продовжити свою підприємницьку діяльність.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задовільнення вимог кредиторів майнових активів у підприємства менше, ніж вимагається для його функціонування згідно із законодавством, арбітражний суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається відповідному органові приватизації для наступного продажу. Кошти, одержані від продажу цього майна, спрямовуються до Державного бюджету України.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.
Закон України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (нова редакція) від 30/06/1999.
Закон України “Про приватизацію державного майна” від 04/03/1992.
Постанова кабінету Міністрів Українп № 515 “Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств” від 17/03/2000.
Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. К. 2000