У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені у збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обо-в'язкових відрахувань весь прибугок, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.

1.2 Визначення загальної величини прибутку.

Прибугок, який визначається у бухгалтерському обліку підприємств, складається з:—

прибугку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);—

прибугку (або збитку) від іншої реалізації;—

прибугку, отриманого від здійснення підприємством корпоративних прав (у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);

— прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій.

Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибуток підприємства, що знаходить своє відображення у пасиві бухгалтерського балансу.

Прибуток від реалізації товарної продукції—це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і її собівартістю. Наприклад, на виріб «А», який не є підакциз-ним, тобто такий, що не обкладається акцизним збором, встановлена договірна ціна (без ПДВ) 2,40 грн., повна собівартість виробу становить 1,98 грн. Виручка від його реалізації дорівнює 2,40 х 1,20 (20 відсотків —ПДВ), тобто 2,88 грн. Прибуток від реалізації виробу «А» складає 0,42 грн. (2,40 —1,98).

На собівартість товарної продукції підприємства зобо-в'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. В даний час воно встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівар-тість продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціаль-ні заходи, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові пла-тежі, передбачені законодавством).

У складі третьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати підприємства на створення таких загальнодержавних цільових фондів:—

Пенсійний фонд України;—

Фонд соціального страхування України;—

Фонд коштів на випадок безробіття;—

Фонд для здійснення заходів, спрямованих на лікві-дацію наслідків Чорнобильської катастрофи;—

Державний інноваційний фонд;—

Державний фонд сприяння конверсії;—

Фонд коштів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних шляхів загального користуван-ня.

Відрахування у перші чотири зазначених вище фонди підприємства здійснюють пропорційно до загального фон-ду оплати праці, включаючи премії, усі види заохочень праці робітників і службовців підприємств, на які нарахо-вуються страхові внески згідно з чинним законодавством (пропорційно, але не за рахунок фонду оплати праці!). До Пенсійного фонду України підприємства всіх форм влас-ності вносять збори у розмірі 32 відсотки від фонду оплати праці, до Фонду соціального страхування України — 4 відсотки (обидва ці фонди функціонують поза Державним бюджетом); у доход Державного бюджету вноситься збір коштів на випадок безробіття (1,5 відсотка від фонду оплати праці) і у Фонд для здійснення заходів, спрямо-ваних на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи (10 відсотків від фонду оплати праці).

Відрахування коштів підприємств у інші загальнодер-жавні фонди здійснюються згідно з положеннями про ці фонди.

В законодавчому порядку встановлюються також витрати і втрати, що безпосередньо відносяться на змен-шення прибутку підприємств, як-то: витрати і нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку, якщо не встановлено винуватців, збитки від про-стоїв через внутрішньовиробничі і зовнішні причини, не-компенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебітор-ської заборгованості, термін позовної давності яких минув та ін. Повна собівартість реалізованої продукції включає також комерційні витрати (витрати, пов'язані з реаліза-цією продукції).

Нижче наводиться витяг зі звітної форми «Звіт про фінансові результати» промислового підприємства за січень—березень 1998 р. (тис. грн.)*:

1. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) 94,9

2. Податок на додану вартість 15,8

3. Акцизний збір 8,1

4. Витрати на виробництво реалізованої продукції 51,3

5. Комерційні витрати 2,8

6. Результат від реалізації — прибуток 16,9

*Фінансова діяльність підприємства О.М.Бандурка стр.113

1.3 Формування прибутку

Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовою частиною балансового прибутку про-мислового підприємства. Для його зростання підпри-ємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями, чого в умовах діючої системи розрахунків і загального неза-довільного фінансового стану підприємств досягати досить складно.

Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації про-дукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслугову-ючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, про-дукції підсобного сільського господарства тощо). Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо) воно одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією, прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого об'єкта вважається прибутком (і