Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення і реалізації продукції.

У практиці на підприємстві використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтований норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає проведення таких робіт:

Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів – це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісно) не менше 70/80% загальних витрат за статтею в цілому.

Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. Так як наше підприємство має сезонне виробництво, одноденне витрачання визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат на відповідну норму запасу в днях.

Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах проводиться підсумовування нормативів за окремими статтями.

Заключний етап нормування – визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів господарства, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Нині підприємствам надано право самостійно розраховувати нормативи оборотних коштів. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 19 квітня 1993року №279 “Про нормативи запасів товарно – матеріальних цінностей державних підприємств і організацій та джерела їх покриття Міністерством економіки разом з Міністерством фінансів установлено Типовий порядок визначення норм запасів товарно – матеріальних цінностей. Даним типовим положенням нормуються спеціалісти і керівники СТОВ “Лука” при визначенні норм та нормативів на конкретний період – рік (як правило), півріччя квартал.

Виробничі запаси створюються для забезпечення безперервного процесу виробництва і реалізацій продукції. У складі виробничих запасів найбільшу потому вагу мають сировина, матеріали.

Норматив оборотних коштів щодо цих запасів визначається за формулою:

,

де - норматив оборотних коштів для сировини, матеріалів (тис. грн.);

- одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів (тис. грн.);

- норма оборотних кошті (днів).

Одноденне витрачання сировини, матеріалів визначається за кошторисом витрат на виробництво IV кварталу планового року без урахування поворотних відходів. Розмір одноденних витрат за номенклатурою сировини, що споживається, матеріалів розраховується діленням суми їх витрат у IV кварталі планового року на 90.

Норма оборотних коштів стосовно сировини і матеріалів включає такі елементи: транспортний запас, час для прийняття , сортування, складання матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний запас. Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення і обробки банками.

Поточний запас – норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання.

У норму оборотних коштів, як правило, визначається середній1 поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками.

Норма оборотних коштів на паливо встановлюється для всіх видів палива (крім газу), що використовується як для технологічних цілей, так і для господарських потреб виробництва. Величина нормативу оборотних коштів на цю статтю визначається за методом, аналогічно методу розрахунку нормативу оборотних коштів на основні матеріали. Розраховуючи одноденне витрачання за статтею “Паливо”, із кошторису витрат на виробництво необхідно виключити вартість газового палива і додати витрати палива у непромислових цілях, якщо ці витрати не були враховані в кошторисні витрати на основне виробництво.

Норматив оборотних коштів щодо тари визначається множенням норми, вираженої в гривнях, на обсяг товарної продукції в оптових цінах підприємства в плановому році.

Норма оборотних коштів на тару визначається в гривнях на 1000грн. товарної продукції (діленням потреби в оборотних коштах на тару в плановому році на товарну продукцію в цінах реалізації).

Норматив на запасні частини для ремонти машин, транспортних засобів, устаткування визначається з урахуванням їхньої вартості за початковою оцінкою і норм оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів на запасні частини визначається множенням середньорічної вартості виробничого обладнання машин на скориговану норму оборотних коштів на запасні частини.

Норматив на малоцінні та швидкозношувані предмети залежить від складу цієї статті. МШП служать, як правило, менше одного року і беручи участь у процесі виробництва, не є предметами праці.

Свою вартість на вартість готової продукції вони переносять не повністю, а частинами.

Норматив оборотних коштів для шин визначається окремо для кожної групи незалежно від характеру їх використання у виробництві: малоцінний і швидкозношуваний інвентар; спеціальний одяг і взуття; спеціальний інструмент; змінне обладнання; виробнича тара.

Норматив оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається:

,

де - одноденні витрати за планом оборотного кварталу, тис. грн.;

- тривалість виробничого циклу, днів;

- коефіцієнт зростання витрат.

Норма оборотних коштів для незавершеного виробництва визначається множенням тривалості виробничого циклу на коефіцієнт зростання витрат. Одноденні витрати обчислюються діленням витрат на випуск готової продукції (за виробничою собівартістю) у IV кварталі планового року на 90.

Тривалість виробничого циклу визначається на основі даних технологічних карт та інших планових нормативів виробництва.

Коефіцієнт зростання витрат характеризує ступінь готовності виробів у незавершеному виробництві, тобто відношення витрат у незавершеному виробництві до всієї собівартості готової продукції.

До готової продукції належать вироби, завершені виробництвом, прийняті і здані на склад