Обсяги готової продукції на складі мають бути оптимальними щодо тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку її оплати.

Норматив оборотних коштів для готової продукції визначається як добуток норми оборотних коштів у днях і одноденного випуску товарної продукції в плановому році за виробничою собівартістю:

де - - одноденний випуск продукції в кварталі планового року за виробничою собівартістю (грн.);

- норма запасів оборотних коштів для готової продукції (днів).

За великої номенклатури продукції, що випускається, норма оборотних коштів для готової продукції на складі визначається як середньозважена стосовно норм дя груп продукції, які виключають не менше 70 – 80% запланованого випуску готової продукції.

Визначення потреби в оборотних коштах прямим методом передбачає виконання розрахунків для кожного елемента оборотних коштів. Вони здійснюються на тривалий період, якщо раптово не змінюються асортименти продукції, технологія виробництва, умови постачання та збуту продукції. Для корекції використовується економічний метод розрахунку.

Особливість визначення потреби в оборотних коштах, економічним методом, полягає в тім, що обчислений методом прямого розрахунку норматив на поточний рік ділять на дві частини. До першої частини відносяться нормативи оборотних коштів за статтями, обсяг яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво: сировина, основні матеріали, тара, незавершене виробництво та готова продукція (виробничий норматив). До другої частини включають ті статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво: запасні частини для ремонтів устаткування, шин, витрати майбутніх періодів (невиробничий норматив).

Для визначення нормативу оборотних коштів на плановий рік виробничий норматив збільшується відповідно до темпів зростання виробничої програми в плановому періоді.

Невиробничий норматив необоротних коштів збільшується на 50% від зростання виробничої програми.

Отримана загальна сума нормативів зменшується на суму коштів, що вивільняються в результаті планового (прогнозованого) прискорення обертання оборотних коштів.

Розглянемо приклад розрахунку нормативу оборотних коштів економічним методом.

Норматив оборотних коштів СТОВ “Лука” на початок планового року (2002р.) становив 1512тис.грн., у тім числі виробничий – 1442 тис. грн., невиробничий – 70тис.грн. Зростання виробничої програми на плановий рік передбачене в розмірі 10% проти минулого року. У плановому році у результаті реалізації заходів для поліпшення використання оборотних коштів передбачається прискорення їх обертання на 2%.

Виходячи з наведених даних виконаємо такі розрахунки:

Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

2. Визначаємо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

3. Загальний норматив на плановий рік становитиме 1656,7 тис. грн. (1586,2+73,5).

4. У зв’язку з прискоренням обертання оборотних коштів у плановому році на 2% визначаємо очікувану суму вивільнення з обігу оборотних коштів:

Отже, норматив оборотних коштів на плановий рік з урахування прискорення обороту коштів становитиме 1623,57тис.грн. (1656,7 – 33,134).

Приріст нормативу ставитиме 111,57 тис. грн. (1623,57 – 1512).

На відміну від методу прямого розрахунку, який є досить трудомістким, економічний метод не потребує виконання складних розрахунків.

Метод прямого розрахунку застосовується на нових підприємствах, а також тоді, коли необхідно проаналізувати стан оборотних коштів з метою виявлення непотрібних, надлишкових, неліквідних виробничих запасів; резервів скорочення тривалості виробничого циклу; причин нагромадження готової продукції на складах. Економічний метод розрахунку нормативу оборотних коштів застосовується на діючих підприємствах.

Джерела фінансування оборотних засобів

Джерела фінансування оборотних засобів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, обумовленого специфічними особливостями кругообігу капіталу в сільському господарстві, є важливим завданням системи управління господарства. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність руху оборотних активів на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, а також забезпечу своєчасні і повні з розрахунку з постачальниками, бюджетом, банками.

Самостійність господарства в організації власної виробничо – господарської діяльності стосується і організаційних джерел покриття потреби в оборотних активах. Разом з тим раціональна організація останніх передбачає виділення в загальній сукупності власних і прирівняних до них засобів кредитів банків, коштів кредиторів та інших.

Провідну роль у складі джерел формування позначені відігравати власні оборотні активи. Вони повинні забезпечувати майнову і оперативну самостійність підприємства, яка є необхідною для рентабельності підприємницької діяльності.

Наявність власних оборотних коштів підприємства, визначається як різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 480 і підсумком І розділу активу балансу Ф.1 . В 1998 році власність власних оборотних коштів була 1043тис.грн (4139+0 – 3096). В 2001році вартість власних оборотних коштів склала 1225тис.грн (1263+2826 – 2864), тобто відбувся приріст власних оборотних засобів на 182тис.грн., що є позитивною тенденцією для підприємства його незалежності у виробничому процесі.

Першочергово при створенні підприємства оборотні актив формуються за рахунок його статутного фонду (капіталу). Вони спрямовуються на придбання виробничих запасів, які надходять у виробництво для виготовлення (вирощування) товарної продукції. Готова продукція надходить на склад і відвантажується споживачу. До моменту її оплати виробник відчуває потребу у грошових коштах. Величина цієї потреби залежить на лише від обсягу інвестованих у товарну продукцію коштів, але й від розміру майбутніх розрахунків, вона може коливатись протягом року за різними причинами. Тому підприємство використовує й інші джерела формування оборотних активів: кредиторську заборгованість, кредити банків та інших кредиторів.

В сучасних умовах основну форму позикових коштів представляють короткострокові кредити банку, що покривають тимчасову додаткову потребу підприємства в засобах. Позикові засоби у вигляді кредитів використовуються більш ефективно, ніж власні оборотні активи, тому що збільшують більш швидкісний кругообіг, мають цільове призначення, видаються на обумовлений термін та супроводжуються стягнення банківського відсотку. На кінець року господарство не мало короткострокових кредитів взятих у банку,