Реферат

на тему:

Макроекономіка як наука

План

Вступ

1. Вступ до макроекономіки.

1.1. Макроекономіка.

1.2. Економічні та людські ресурси.

2. Об’єкт та предмет макроекономіки.

Висновки.

Вступ

Макроекономіка є складовою частиною еконо-мічної теорії і має за мету надати студентам базові теоретичні знання та початкові уявлення про механізм функціонування економічної системи в умовах ринкових відносин. При цьому в центрі уваги макроекономіки — причини та наслідки спільної діяльності всіх агентів національної економіки, які знаходять своє відображення через такі узагальнюючі категорії як валовий внутріш-ній продукт, сукупні витрати, зайнятість та безробіття, інфляція, державний бюджет, пла-тіжний баланс, валютний курс тощо.

Перелічені макроекономічні показники харак-теризують економічний стан країни. Тому вони перебувають під постійним контролем з боку органів державної влади. За ними зацікавлено стежать і широкі верстви населення. Де обумов-лено тим, що доходи кожного члена суспільства, його добробут залежать не лише від результатів індивідуальної трудової діяльності, а й від того, як спрацьовує економіка в цілому.

Від макроекономіки очікують не лише пояснен-ня суті причинно-наслідкових зв'язків в економіці, а й розкриття можливостей суспільства в особі держави впливати на хід економічного розвитку країни. Тому макроекономіку можна назвати теоретичною базою економічної політики дер-жави. Від рівня і динаміки макроекономічного розвитку значною мірою залежить суспільно-політична та соціальна ситуація в країні та її місце у світовому співтоваристві.

Макроекономіка має справу зі складною системою взаємопов'язаних між собою економіч-них процесів. Будь-яке макроекономічне явище знаходиться в певній взаємозалежності від інших. Тому рівень сприйняття студентами макроекономіки великою мірою залежить від концепції викладання навчального матеріалу. В різних підручниках вона різна. Це залежить від уявлень їх авторів про логічну послідовність навчального матеріалу та місце макроекономіки в системі навчальних дисциплін підготовки економістів. Концепція викладання макроекономіки залежить і від того, яким макроекономічним теоріям надається перевага.

1.

Макроекономіка — одна з наук, що вивчає закономірності функціонування економіки. Але економіка е складною системою. Тому крім макроекономіки її вивча-ють багато інших економічних наук: політична економія, мікроекономіка, маркетинг, менеджмент, галузеві та функціональні економіки та ін. Разом із тим макроекономіка як наука насамперед спирається на положення та висновки політичної економії про розвиток виробничих відносин, розширене відтворення, дію об'єктивних еконо-мічних законів та механізми їх використання у практиці господарювання. Вона також має безпосередній зв'язок з математикою і статистикою, широко використовує методи економіко-математичного моделювання, що перетворює її у точну науку, дозволяє перейти від якісного до кількіс-ного аналізу економічних явищ, процесів та закономір-ностей, що відбуваються в економіці. Отже, макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні «рецепти», методи активного впливу на об'єкт свого дослідження, тобто на процес розширеного відтворення. Не визначаючи безпосередньо зміст економічної політики держави, макроекономіка завжди виступає її теоретичною основою. Це свідчить про те, що вона не тільки досліджує фактичний стан націо-нальної економіки, а й дозволяє виробити різні варіанти впливу на процес економічного розвитку.

Щоб зрозуміти місце макроекономіки в системі еконо-мічних наук, треба насамперед з'ясувати її практичну функцію, тобто визначити, для чого потрібна людям така наука.

В основі макроекономіки, як і будь-якої економічної науки, лежить фундаментальна суперечність людського суспільства: суперечність між матеріальними потребами людей і тими економічними ресурсами, якими володіють люди для їх задоволення. Суть цієї суперечності полягає у тому, що матеріальні потреби людей безмежні, а еконо-мічні ресурси, необхідні для їх задоволення, — обмежені. Особливістю макроекономіки є те, що ця суперечність розглядається з позиції не окремих суб'єктів економічної діяльності (фізичних або юридичних осіб), а всієї сукуп-ності економічних суб'єктів, тобто національної еконо-міки в цілому. Звичайно, макроекономіка не може бути нейтральною до цієї суперечності. Вона, як і інші еконо-мічні науки, має бути одним з інструментів її розв'язання. У чому ж конкретно полягає роль макроекономіки як економічної науки? Щоб відповісти на це запитання, необхідно з'ясувати зміст зазначеної суперечності.

Насамперед, що ми маємо на увазі, розглядаючи поняття «матеріальні потреби»? Матеріальні потреби — це бажання людей володіти товарами й послугами, здатними приносити їм користь. Предмети споживання та багато послуг використовуються для задоволення особистих пот-реб людей. Водночас матеріальні потреби мають окремі фірми і підприємства, а також державні органи управ-ління. У розпорядженні підприємств знаходяться будинки, машини, устаткування та все інше, необхідне їм для здій-снення виробничої діяльності. Державні органи управ-ління, задовольняючи колективні потреби громадян своєї країни, будують школи, медичні заклади, автошляхи, ку-пують військову техніку тощо.

Основною властивістю матеріальних потреб є те, що в кінцевому підсумку вони не можуть бути задоволені повністю, тобто є невтолимими, безмежними. У процесі розвитку людської цивілізації рівень задоволення потреб постійно зростає, а водночас безперервно і навіть швидше зростають потреби.

Звичайно, тут йдеться про абсолютну потребу, тобто потребу, яка мотивується тільки бажаннями людей. Без-межний характер абсолютної потреби випливає з природи людини, відповідно до якої задоволення потреб одного рівня породжує прагнення до задоволення потреб вищого рівня: збільшення кількості товарів та послуг, що споживаються, розширення їх асортименту, підвищення якості. Але матеріальні можливості зростають повільніше, ніж потреби. Тому суспільство може ставити завдання лише щодо мінімізації цього відставання, а не усунення його взагалі. Більше того, потреби, що завжди с первин-ними стосовно економічних ресурсів, з'являються тільки тоді, коли можуть бути освоєні виробництвом. Тому на кожному етапі економічного розвитку існує багато незадоволених потреб, хоча люди сьогодні задовольняють свої потреби на значно вищому рівні, ніж у минулому.

Матеріальні потреби безпосередньо пов'язані