Реструктуризація та санація (фінансове оздоровлення) підприємств і організацій

структура виробництва;

реструктуризація підприємств (організацій);

форми і види реструктуризації', етапи (порядок) реструктуризації;

можливі варіанти реструктуризації;

санація суб'єктів господарювання;

модель процесу фінансового оздоровлення;

проект санації; * бізнес-план фінансового оздоровлення;

техніко-економічне обґрунтування санації.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

ПІДПРИЄМСТВ (ОРГАНІЗАЦІЙ)

Необхідність, сутність і мета реструктуризації. Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосе-редньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом за-гальної стратегії розвитку первинних ланок (під-приємств, організацій) і в цілому суспільного вироб-ництва.

Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою вироб-ництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснюва-ти, з одного боку, за допомогою проведення ефек-тивної політики реструктуризації та санації потен-ційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншо-го — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства. По суті, рест-руктуризація підприємства трактується як здійснен-ня організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприєм-ства, управління ним, форм власності, організацій-но-правових форм, як здатність привести підприєм-ство до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищи-ти ефективність виообництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функці-онувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти кон-курентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як ком-плекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, еко-номічної та фінансової життєздатності підприємств.

Форми і види реструктуризації. Реструктуризація підприємства спрямовується j реструктуризації [ на розв'язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання під-приємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підпри-ємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взає-мозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та орган-ізацій (рис. 18.1).

Рис. 18.1. Основні види і форми реструктуризації підприємств (організацій).

За оперативної реструктуризації підприємства (організації) розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його (її) діяльності. Період опера-тивної реструктуризації триває приблизно 3—4 місяці. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, спеціально виділяють такі:*

зміна окремих складових організаційної структури під-приємства;*

створення й виокремлювання нових структурних підрозділів;*

оперативне зниження дебіторської заборгованості;*

зменшення величини оборотних фондів через виявлення та ре-алізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тім числі запасів допоміж-них матеріалів);*

відмова (продаж паю) від пайової участі в інших підприєм-ствах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостат-ню економічну ефективність останніх;*

скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквіда-цію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;*

аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства й обґрун-тованих з позицій розвитку ринку.

Відтак комплекс заходів з оперативної реструктуризації містить передовсім заходи з зниження всіх видів витрат (без одержання будь-яких суттєвих інвестицій) і швидкого збільшення обсягу збу-ту продукції та обороту капіталу. Проте, якщо процес перетворен-ня буде зупинено після завершення оперативної реструктуризації, то підприємство незабаром неминуче знов опиниться в кризовому стані.

Стратегічна реструктуризація підприємства (організації) за-безпечує довготермінову його (її) конкурентоспроможність. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети. Отже, реструктуризації підприємства передує оцінка його стану. Проте й аналіз, і реформування можна проводити, якщо маємо все-бічно обґрунтовану мету реструктуризації, яку можна сформулю-вати (беручи загалом) таким чином: продукція підприємства має відповідати поточному платоспроможному попиту. Підприємство, що задовольняє цю вимогу, з одного боку, зберігає централізова-ний контроль у найбільш важливих сферах діяльності, а з іншого —відроджується завдяки проведенню активної науково-технічної та ринкової стратегії в межах кожної товарної групи. Як правило, кризовий стан підприємства зумовлений не однією, а багатьма при-чинами. Їх буває то більше, що більш повільною є реакція суб'єктів господарювання на зміну типу господарської системи.

Організаційно-правовий вид реструктуризації характери-зується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організа-ційної структури та власника державних підприємств.

Технічну реструктуризацію пов'язано із забезпеченням тако-го стану підприємства, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських на-вичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією.

Економічна життєздатність досягається, коли продукція підприємства, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рента-бельності підприємства, що відповідає сучасним умовам господа-рювання.

Після досягнення фінансової життєздатності суб'єкт господа-рювання матиме таку структуру балансу підприємства, за якої по-казники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за них чи з погашенням інших боргових зобов'язань тощо.

Управлінську реструктуризацію зв'язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспромож-не функціонування підприємства, зміну його організаційної струк-тури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики.

Природа й міра необхідної реструктуризації залежать від ха-рактеру проблем підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для віднов-лення економічної та технічної життєздатності. При цьому підприє-мство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінце-вою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідно-шення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів.

Для досягнення встановлених значень можуть використовува-тися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, до-даткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебі-торської заборгованості тощо. Коли проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктури-зації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію.

«Усебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організа-ційної структури,