2. Стратегії використання товарних марок

Окрім того, виробник створює для свого товару засоби маркіровки - різноманітні ЕТИКЕТКИ ТА ЯРЛИКИ у вигляді бірок, наклеєних на товар, або гарно продуманих графічних комбінацій, які являють собою невід'ємну частину упаковки. На етикетці можлива присутність марочної назви товару, або потрібної інформації про нього (що бажано навіть при скромності оформлення).

В функції етикетки входить:

· ідентифікація товару;

· інформація про його сортність;

· стислий опис характеристик товару (температура прання і прасування);

· реклама товару за рахунок своєї привабливості.

На сьогодні маркетинг в області збуту надає важливу роль упаковці товару. Фахівці сфери ринку називають її п'ятим важливим інструментом маркетингу (або п'ятою політикою фірми в доповнення до товару, ціни, розміщення та комунікації). Але переважно спеціалісти вважають, що упаковка це елемент товарної політики

В Україні відносини, що виникають у зв'язку з придбанням та здійснюванням права власності на товарний знак, регулюються згі-дно із законом України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», прийнятим 15 грудня 1993 року.

Законом визначено правові вимоги до товарного знака. До них належить також вимога рекламоспроможності, тобто товарний знак має привертати увагу споживача до відповідних фірм, їхніх товарів і послуг.

Рекламоспроможність, згідно із законом, характеризується сукупністю таких ознак: новизна ідеї, естетичність, лаконічність, здатність до адаптації, зручність вимовляння, технологічність, асоціативність.

Право власності на товарний знак забезпечується свідоцтвом, яке видається Держпатентом України строком на 10 років.

Закон обумовлює такі правила користування торговим знаком:*

назва знака не відмінюється;*

знак постійно виділяється в тексті тим самим способом;*

зареєстрований знак супроводжується позначками ®, ТМ (Тrаdе Маrk) тощо.

Фірма-рекламодавець може скласти угоди щодо експлуатації іміджу найпопулярніших марок марки іншими фірмами, або вико-ристати так званий франчайзинг.

Франчайзинг — від слова «франшиза», тобто угода між особою (фірмою), яка надає франшизу (привілей), та комерсантом (фірмою), що має намір придбати право на використання імені, товарного зна-ка, технології, іміджу та репутації даної особи (фірми).

3. Про необхідність правового захисту торгових знаків і марок

Яскравим прикладом недобросовісної діяльності є справи, пов’язані із захистом японських знаків Nintendo і Sega, які були зареєстровані в Украпатенті на ім’я ТОВ “Флеш”, і відповідно за позовами власників цих знаків японської фірми Nintendo Co., Ltd та фірми Kabushiki Kaisha Sega Enterprises, Ltd до господарського суду знаки Nintendo і Sega на підставі існуючих міжнародних документів у цій сфері було визнано загальновідомими, а свідоцтва про їх реєстрацію ТОВ “Флеш” недійсними. Аналогічні справи були предметом судового розгляду щодо знаків TU-134, Родопі, Vegeta.

Поширеною є також імітація добре відомих знаків, використання їх для неоднорідних товарів і послуг та, нарешті, підробка таких товарних знаків і маркування ними контрафактної продукції. Однак до недавнього часу процедура захисту таких знаків була досить складною, довготривалою і суперечливою, оскільки законодавство України не містило жодних норм, які б безпосередньо врегульовували це питання: не було визначено ні критеріїв, за якими знак може бути визнаний загальновідомим, ні органу, який уповноважений розглядати ці справи.

У зв’язку з викладеним для добре відомих товарних знаків встановлено “пільговий” режим правової охорони.

По-перше, як ми знаємо, у країнах континентальної системи права охорона товарним знакам надається на підставі їх реєстрації, а в деяких країнах англо-американської системи права ця охорона може надаватися на основі принципу першого використання товарного знака в господарському обороті. Однак у випадку визнання знака добре відомим на території певної держави він може отримати правову охорону, незважаючи на відсутність реєстрації чи на невикористання знака в цій державі.

По-друге, товарні знаки підлягають правовій охороні на основі принципу територіальності, тобто виключно в межах кордонів держави, де було зареєстровано чи використано товарний знак. У випадку визнання товарного знака добре відомим у державі, де його не зареєстровано і де він раніше не використовувався, такий знак все одно отримує правову охорону в межах цієї держави. Разом з тим він може охоронятись і на території інших держав.

По-третє, за загальним правилом правова охорона надається знакам тільки щодо конкретних товарів і послуг відповідно до Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі – МКТП), якої дотримується більшість держав при реєстрації товарних знаків. Відомо, що факт реєстрації знака за окремими класами МКТП на ім’я одного суб’єкта, як правило, не є перешкодою для реєстрації використання тотожного знака іншими суб’єктами по відношенню до інших класів товарів і послуг. Проте добре відомим знакам правова охорона може надаватися і до класів товарів і послуг, за якими реєстрація товарного знака не здійснювалася. Надання такого правового статусу добре відомим товарним знакам виправдовується тим, що в такий спосіб можна ефективно захистити права власників цих знаків, а також інтереси споживачів, у яких добре відомий товарний знак асоціюється з високою якістю товарів і послуг.

Правова охорона добре відомих товарних знаків в Україні протягом тривалого часу була проблемним питанням через відсутність у законодавстві прямих норм. Це заважало й міжнародному співробітництву України у сфері охорони інтелектуальної власності. Захист добре відомих товарних знаків здійснювався на підставі міжнародних правових актів і документів, зокрема Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20 вересня 1883 р. (далі