та фондами обігу.
Таким чином, оборотні фонди виражаються в обслуговуванні сфери виробництва, а фонди обігу - в обслуговуванні сфери обігу.
Оборотні фонди містять такі елементи:
І. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів. До виробничих запасів належать:
основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо
беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція
допоміжні матеріали, деталі, що на відміну від основних безпосередньо
не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого
процесу.
малоцінний інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За
характером практичного застосування вони поділяються на МШП та
конторський інвентар.
ІІ. Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному виражені
незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, зарплату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.
ІІІ. Витрати майбутніх періодів, до них належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки,
орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість поточної продукції зараховуватимуться в наступному періоді.
IV. Залишки готової продукції на складах, до них належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але неоплачена замовником, тобто ще не продана.
Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками а також інших виробничих та господарських потреб неабияку роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать:
товарно-матеріальні цінності;
кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;
кошти, наявні в касі;
кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості);
відвантажені товари та надані послуги.
Іншими словами фонди обігу - це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридично, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.
Усі оборотні засоби класифікуються за трьома основними принципами:
за місцем та роллю в процесі виробництва;
за джерелами утворення;
за способами планування або нормування.
За джерелами утворення оборотні засоби підприємства поділяються на власні та позичені. Власними є засоби, що були виділені підприємству при його створенні для забезпечення нормального функціонування. Позичені представлені тільки фондом обігу - це різноманітні кредити, позики від інших організацій та установ.
За способами планування та нормування оборотні засоби поділяються на нормовані та ненормовані. Нормовані оборотні засоби забезпечують мінімум обігових засобів, необхідний для безпосереднього функціонування підприємства. Ненормовані оборотні засоби являють собою додаткові оборотні засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва. Таким чином, до нормованих належать оборотні фонди підприємства, а до ненормованих - фонди обігу.
Шляхом нормування визначається нормальний розмір оборотних фондів, що необхідний для забезпечення безперервного нормального функціонування виробництва. На сьогодні існує три найпоширеніших методи нормування оборотних засобів:
Аналітичний,
Коефіцієнтний,
Прямого розрахунку.
Норматив оборотних засобів - це їх мінімальний плановий розмір, необхідний для нормального функціонування підприємства.
Ступінь використання оборотних засобів характеризується такою системою показників:
1. Коефіцієнт оборотності обігових засобів визначає, скільки оборотів
можуть зробити оборотні засоби за певний розрахунковий період часу і
показує
кількість продукції, що припадає на одну гривню вартості оборотних засобів:
де Qc- обсяг випуску продукції, робіт у вартісному виразі, Осер – середньорічна (середньоквартальна, середньомісячна) вартість оборотних засобів.
Середній залишок оборотних коштів:
середні залищки оборотних коштів за перший, другий,
третій і т. д. місяці.
Середній залишок оборотних засобів визначається за середньою хронологічною, якщо є інформація про залишки на початок кожного місяця. Якщо ж є інформація про залишки на початок і кінець періоду, то середній залишок визначають за середньою арифметичною простою.
3. Коефіцієнт покриття характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на одну гривню вартості випущеної продукції:
Таблиця 6.1
Розрахунок потреби оборотних засобів і показники їх використання
Найменування показників | Позначення | Одиниці виміру | Величина розрахунку
1.Реалізована продукція за собівартістю | Qв | тис.грн. | 2961,44
2.затрати на 1 гривню товарної продукції | З1грн.ТП | грн. | 0,83
3.Норматив оборотних засобів ,в т. Ч: | Нм | дні
- металічні ресурси | 25
- готова продукція | 20
- пластмасові ресурси | 15
4.Нормовані оборотні засоби , в.т. | Ос | тис,грн | 206,83
- металічні ресурси | 31,13
- готова продукція | 148,67
- пластмасові ресурси | 27,03
5.Коефіцієнт обертання | Коб | обороти | 14
6.Коефіцієнт обертання після зниження тривалості обертання на 5 днів | К’об | обороти | 26
7.Тривалість одного обороту | Тоб | дні | 21
8.Тривалість одного обороту після зниження на 5 днів | Т’об | дні | 16
9.Можливе вивільнення оборотних засобів при зменшенні одного обороту на 5 днів | Ос | тис,грн. | -65,81
10.Збільшення випуску продукції при повному використанні оборотніх засобів і зниженні тривалості обороту | Qв | тис,грн. | 1099,97
11.Економічний ефект зростання прибутку | Пр | тис,грн. | 186,99
Як бачимо, при зменшенні обороту оборотних засобів на 5 днів, коефіцієнт обертання становить 26. В результаті відбудеться додаткове вивільнення 65,81 тис.грн., що призведе до збільшення обсягів виробництва. Економічний ефект становитиме 186,99 тис.грн. прибутку.
Розділ 7
Затрати на виробництво продукції
Собівартість продукції - один з найважливіших якісних показників діяльності підприємства - являє собою витрати підприємства в грошовій формі на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість продукції - якісний, узагальнюючий показник, у ньому відображаються практично усі сторони виробничо-господарської діяльності: використання техніки, технології, матеріальних і трудових ресурсів, рівень організації виробництва, матеріально-технічного постачання і збуту продукції. Зниження собівартості продукції має велике значення, так як воно є основним джерелом внутріпромислових накопичень, це - чиста економія,