Таблиця 4.4

Показники використання матеріальних ресурсів

Найменування показника | Позна-

чення | Одиниці виміру | Числове значення

1. Обсяг виробництва | Qв | шт. | 11795

тис.грн. | 3568

2. Матеріальні затрати | Мз | тис.грн. | 992,548

3. Матеріаловіддача | Мв | 3,595

4. Матеріаломісткість | Мм | 0,278

5. Сума прибутку | Пр | тис.грн. | 606,56

6. Матеріалорентабельність | Мр | 0,61

Отже, на річну програму виготовлення тапчанів в кількості 11795 штук необхідно затратити матеріальних ресурсів в сумі 992,548 тис.грн. матеріалорентабельність при цьому становить 61%.

Розділ 5

Персонал підприємства, продуктивність праці,

організація і оплата праці

Персонал підприємства являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності і формується під впливом внутрішніх факторів (характер продукції, технології, організації виробництва тощо) та зовнішніх факторів (демографії, юридичних і моральних норм, умов праці тощо). Розрізняють промисловий і непромисловий_персонал.

До промислово-виробничого персоналу - відносять працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів та лабораторій, заводоуправління, складів, охорони - тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.

До групи непромислового персоналу входять працівники структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не зв’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

Згідно з характером функцій, що виконуються, персонал підприємства поділяється здебільшого на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

Керівники - фахівці, що займають керівні посади, приймають рішення і несуть за них відповідальність в силу високого рівня наукової і освітньої підготовленості (директори, начальники; завідуючі на підприємствах, у структурних одиницях і підрозділах; головні спеціалісти: головний економіст, головний бухгалтер, головний інженер та ін.).

Спеціалісти - працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні, фінансові та інші функції (маркетологи, інженери, юристи, бухгалтери тощо).

Службовці здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (технічну роботу). Наприклад: обліковці, креслярі, архіваріуси, секретарі, касири.

Робітники безпосередньо зайняті у виробничій сфері для створення матеріальних цінностей. Розрізняють робітників основного і допоміжного виробництва. Робітники основного виробництва - ті, що безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції, допоміжного - ті, що виконують функції обслуговування основного виробництва. Поступово з розвитком виробництва чіткі межі між основними та допоміжними робітниками зникають, а роль останніх ( зокрема наладчиків, механіків) зростає.

Розрахунок чисельності базується на врахуванні можливості економії праці за факторами.

Для виявлення загальної (приблизної) чисельності (Ч) промислово-виробничого персоналу (ПВП) на плановий період використовується метод коригування базової чисельності:

де Чпл — чисельність ПВП, що необхідна для виконання планового обсягу виробництва; Ч6 - базова (очікувана) чисельність, чол.; – плановий темп зростання обсягу виробництва продукції, %; – сумарне змінювання чисельності за пофакторним розрахунком можливого зростання продуктивності праці, чол.

Планова чисельність основних робітників (Чо.р.):

за трудомісткістю виробничої програми:

де Твп – повна трудомісткість виробничої програми планового року, нормо-год.; - розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника; – очікуваний коефіцієнт виконання норм.

за нормами обслуговування:

де п - загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується, одиниць; Зм - кількість змін роботи устаткування; Ксс - коефіцієнт спискового складу, який дорівнює відношенню явочної чисельності робітників до спискової їх чисельності; Но - норма обслуговування на одного робітника, одиниць; На - кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, чол.

за нормами виробітку:

де N- планова кількість виробів, натур.од ; НВ - годинна норма виробітку одного робітника, натур.од.

3. Планова чисельність допоміжних робітників (Чд.п.) – визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, то чисельність допоміжних робітників обчислюється:

де пд - кількість робочих місць допоміжних робітників.

4. Чисельність керівників, спеціалістів, службовців визначається на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників по кожній із вказаних груп згідно діючих нормативів чисельності.

Продуктивність праці - це виготовлення продукції одиницею виробництва за певний період або кількість витраченої праці на виготовлення одиниці продукції.

Витрачена на виготовлення одиниці продукції праця поділяється на живу і минулу. До живої праці належать діяльність людей (робітників), які безпосередньо виготовляють певний продукт. Минула праця - це робота машин, механізмів, устаткування, на виготовлення яких була витрачена праця, але в минулому.

Розрізняють продуктивність індивідуальної та загальної праці.

Продуктивність індивідуальної праці визначає продуктивність конкретної живої праці і вимірюється кількістю продукції, що виробляється за одиницю часу (виробіток), чи кількістю робочого часу, що витрачена на виготовлення продукції (трудомісткість).

Але для національної економіки в цілому є важливий показник, що характеризує ефективність загальної праці - продуктивність загальної праці, який визначається підношенням виробленого за розрахунковий період (в основному за рік) національного валового доходу до кількості працівників, зайнятих у сфері виробництва.

2. Які існують методи визначення продуктивності праці?

Всі методи визначення продуктивності праці поділяються на визначення прямих та обернених показників. До прямих показників належить виробіток продукції, безпосередньо продуктивність праці. Виробіток визначається відношенням обсягу продукції до чисельності працюючих.

До обернених показників належить трудомісткість, яка визначається відношенням чисельності працюючих до обсягу виготовленої продукції.

Які існують види показників рівня виробітку? У чому полягають особливості їх застосування?

Виробіток - це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника або робітника за рік. квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на