Стратегічне планування для державних і неприбуткових організацій

розуміння динаміки стратегічного планування

Середовище, в якому перебувають державні й неприбуткові організації, останніми роками стало не тільки непевним – між окремими його елементами з'явилися нові тісніші зв'язки; отже, всякі зміни зумовлюють непередбачуваний, часто хаотичний і небезпечний резонанс у всьому суспільстві. Ця непевність і взаємопов'язаність вимагають від державних і неприбуткових органі-зацій (а також і від громад) потрійної реакції. По-перше, організації повинні, як ніколи, мислити стратегічно. По-друге, вони мусять перетворювати свої міркування в ефективні стратегії, щоб бути готовими до нових умов. По-третє, їм доводиться належно обґрунтовувати свої стратегії, щоби створювати передумови для їх затвердження та впровадження.

Стратегічне планування може допомогти керівникам державних і неприбуткових організацій мислити і діяти стратегічно. Розділ 1 дає загальне уявлення про стратегічне планування, наводячи переваги, які воно потенційно надає, а також називаючи деякі чинники, що обмежують його застосування. У цьому розділі теж зазначено, чого не варто очікувати від стратегічного планування і за яких умов вдаватися до нього, мабуть, не слід. Крім того, тут пояснено, чому я вважаю стратегічне планування інновацією, яка незабаром набуде широкого застосування у державному та неприбутковому секторах – завдяки його здатності охоплювати як вузькопрагматичну раціональність, так і полі-тичну. Наприкінці розділу 1 подано короткий опис чотирьох організацій, яким за допомогою стратегічного планування вдалося домогтися важливих змін. Їхній досвід згадуватиметься впродовж усієї книжки, щоби продемонструвати динаміку стратегічного планування.

Частина 1 закінчується загальним описом процесу стратегічного планування, якому я надаю перевагу (розділ 2). Процес цей розроблено спеціяльно, щоб допомогти державним і неприбутковим організаціям (а також громадам) мислити і діяти стратегічно. Він називається циклом стратегічних змін. Це переважно дуже мінливий, повторюваний і динамічний процес, який зумовлює достатньо впорядкований, прозорий та ефективний підхід до визначення, як досягнути того, що для конкретної організації найкраще. До того ж, у розділі порушується декілька питань, пов'язаних із розробленням самого процесу планування – ці питання згадуватимуться впродовж усієї книжки.

Основна ідея книжки полягає в тому, що найбільше значення має не саме стратегічне планування, а стратегічне мислення і стратегічні дії. Справді, якщо якийсь конкретний метод стратегічного планування заважає стратегічно мислити і діяти, то такий метод треба, не вагаючись, викинути на смітник історії!

Розділ 1

чому стратегічне планування в державних та неприбуткових організаціях сьогодні важливе, як ніколи

Найбільша складність при розв'язанні головоломок, зазвичай, полягає в тому, що ми не вкладаємо у них достатньо уяви.

Томас Мор, Care of the Soul

Керівники органів державного управління, державних установ усіх видів, лідери неприбуткових організацій та місцевих громад у недалекому майбутньо-му зіткнуться з серйозними труднощами. Навколо них відбуваються перевороти і зміни. Згадайте, наприклад, декілька подій та тенденцій двох минулих десятиріч: демографічні процеси, зміни у цінностях, зростання активности груп, об'єднаних спільними інтересами, приватизація служб, що надають соціяльні послуги, обмеження та індексація податків, повноваження федерального уряду та урядів штатів без відповідного фінансування, зміни функцій федерального уряду та урядів штатів, пріоритети у фінансуванні, нестабільність ґлобальної економіки та збільшення ваги неприбуткового сектору. Організації, які хочуть вижити і процвітати, мають відповідно реаґувати на ці зміни. Реакція може полягати у тому, що вони робитимуть те, що робили завжди, тільки краще; з іншого боку, об'єкт і методи діяльности тієї чи іншої організації можуть зазнати суттєвих змін. Хоч переважно організації мають тривалі періоди відносної стабільности, у більшости з них бувають також і періоди стрімких змін (Gersick, 1991; Land and Jarman, 1992; Mintzberg, 1994a, 1994b). Ці періоди змін можуть бути цікавими й захопливими, але водночас вони можуть зумовлювати почуття тривоги й неспокою, а іноді й просто жаху. Як зауважив палеонтолог Стівен Джей Ґоулд, "життю притаманні довгі періоди нудьги, що перемежовуються періодами інтенсивного жаху".

Зміни у середовищі та всередині організацій ускладнюються ще й тим, що все у світі стає дедалі більше взаємопов'язаним. Зміни, хоч би де вони відбувались, зазвичай призводять до змін десь іще (Luke, 1989, 1991). Ця тісніша взаємопов'язаність усього, мабуть, найкраще виявляється у поступовому зникненні трьох традиційно важливих меж: між внутрішньою і зовнішньою полі-тикою, між різними сферами державного управління та між державним, приватним і неприбутковим секторами (Cleveland, 1973, 1985; Nutt and Backoff, 1992; Osborne and Gaebler, 1992). Ці зміни стали особливо помітними з середини 1970-х років. У час ембарґо на нафту 1973 та 1978 року стало очевидним, що економіка США є частиною світової економіки, і події, що відбуваються закордоном, викликають резонанс усередині держави. Укладення 1992 року Генеральної угоди про торгівлю та мита (GATT) приведе врешті-решт до подальшої інтеґрації економіки США з рештою світу. І абсолютно несподівано для тих із нас, хто виріс у тіні Супутника, ключові елементи нашої сучасної економічної політики – скорочення державного боргу та відхід від виробництва військової продукції – раптом стали пов'язані не з протистоянням Росії, а із спів-працею з нею та іншими колишніми комуністичними державами. Якщо ж намагання цих країн перейти до демократії та вільної ринкової економіки виявляться марними, у нас може не залишитися іншого вибору, як відновити бюджет на озброєння і суттєво зменшити свої внутрішньодержавні амбіції.

Межі між різними сферами державного управління також складно утримувати. Наприклад, освітні реформи називають різновидом промислової політики, яка має допомогти американським компаніям ефективніше боротися з між-народною конкуренцією. Зміцнення економіки не позбавить держави вит-рат на соціяльні цілі, але