У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


з організацій почала процес із чітким розумінням того, що таке стратегічне планування, і з консенсусом між керівниками найвищої ланки стосовно того, чого вони очікують від цього процесу. По-четверте, дотримувалась ретельно впорядкованого процесу стратегічного мислення та дій. По-п'яте, створила у себе якийсь керівний або консультативний орган, який мав наглядати за процесом. По-шосте, призначила робочу групу зі стратегічного планування, яка керувала процесом, збирала інформацію, готувала наради і складала проєкт стратегічного плану. По-сьоме, визначила найважливіші питання, які вимагали негайних дій, якщо організація не хотіла постраждати від серйозних загроз, пропущених можливостей або й того, й іншого відразу. По-восьме, наполегливо розробляла стратегії, які би були політично прийнятними, технічно можливими й етичними. По-дев'яте, покладалася на зовнішню допомогу, в тому числі консультантів. По-десяте, звернула особливу увагу на те, щоб занадто не зав'язнути у самому цьому процесі й не забути про те, що, зрештою, найважливіше: стратегічне мислення і дії. І нарешті, кожна отримала багато вигод, які потенційно може дати стратегічне планування. Про них йшла мова вище.

Висновки

У цьому розділі ми розглянули, що таке стратегічне планування і чому воно таке важливе. Його значення зумовлене тим, що воно допомагає державним та неприбутковим організаціям і громадам оперативно реаґувати на кардинально нові умови й завдання, які сьогодні стоять перед ними.

Суть не тільки в тому, що середовище, в якому перебувають державні й неприбуткові організації, докорінно змінилося протягом минулих років – у майбутньому варто сподіватися нових змін. Ті з нас, що виросли у 50-60-х роках, звикли вважати, що сталий проґрес – це норма, і все завжди змінюватиметься тільки на краще. Як ми помилялися! Норма – це не сталий проґрес, а періоди стабільности, які перериваються значними змінами, непевністю та несподіванками. Період до 50-х років бачив дві світові війни, економічні буми, депре-сії й поступове формування нової ролі держави. Період після 50-х років приніс нам рух за громадянські права, жіночий рух, великі студентські заворушення, згубну війну у В'єтнамі, рух за охорону довкілля, кардинальні зміни у панівній політичній ідеології Сполучених Штатів плюс усі ті зміни, про які йшла мова на початку цього розділу.

Стратегічне планування – один зі способів, як допомогти організаціям та громадам давати собі раду в умовах, які постійно змінюються. Стратегічне планування призначене посилити здатність організації мислити й діяти стратегічно. Воно може допомогти організаціям визначити й уреґулювати найважливіші проблеми, які стоять перед ними. Воно може допомогти їм максимально використати їхні сильні сторони й скористати з існуючих можливостей, водночас переборюючи або зводячи до мінімуму недоліки та серйозні загрози їхньому існуванню. Воно може допомогти їм бути значно ефективнішими у ворожому світі, який їх оточує. Якщо ж воно цього не робить, то мабуть, не варто було витрачати на нього зусиль, навіть якщо воно й допомогло виконати якісь офіційні повноваження або задовольнити якісь символічні потреби.

Стратегічне планування – інновація у сфері керівництва та менеджменту, яка, очевидно, набуде широкого використання, бо, на відміну від багатьох інших сучасних інновацій, вона приймає політичний спосіб ухвалення рішень і навіть використовує його переваги. Виявлення і вреґулювання важливих питань – основа політичного способу ухвалення рішень і водночас основа стратегічного планування. Утім, стратегічне планування має на меті вдосконалити примітивний варіянт політичного способу прийняття рішень, допомагаючи вреґульовувати проблеми з користю для організації, її головних стейкхолдерів та суспільства.

У розділі 2 представлено спосіб стратегічного планування, якому надаю перевагу я сам. Цей спосіб можна застосовувати до органів державного управління, державних установ, неприбуткових організацій, служб, які виходять поза межі одного типу організацій, та до громад. У наступних розділах розглянемо способи, як застосовувати цей процес. Я сподіваюся, що цей процес допоможе державним і неприбутковим організаціям, міжорганізаційним мережам та громадам виконувати свою місію та офіційні обов'язки, ефективно й відповідально служити інтересам своїх стейкхолдерів.


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10