Система регулювання і стимулювання інноваційної діяльності підприємства

Розвиток інноваційного процесу впливає на загальний розвиток суспільства як на мікро-, так і на макрорівні. Інновація – це комплексний процес, котрий включає в себе створення, розробку, доведення до комерційного використання і розповсюдження нового технічного або якогось іншого рішення (новації), що задовольняє певну потребу. В Законі України від 18.09.1991 р. “Про інвестиційну діяльність”, (стаття 3), інноваційна діяльність визначена як “одна із форм інвестиційної діяльності”, що здійснюється з метою впровадження науково-технічних досягнень у виробничо-соціальну сферу суспільства. Ця діяльність включає:

· випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

· прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

· реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат;

· фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

· розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Інновація в практиці підприємницької діяльності інтерпретується в процес перетворення потенційного НТП (науково-технічного прогресу) в реальний, втілений в готові продукти та технології, тобто новація перетворюється на товар і виступає як об’єкт на ринку.
Основою інноваційного процесу є процес створення і освоєння нового продукту (технології) – науково-інноваційний. процес. Отже, інноваційна діяльність – це діяльність по доведенню науково-технічних винаходів, розробок до результату, придатного до практичного застосування.
Уточнення поняття інновацій та їх типів спроможне детальніше підійти до розробки стратегії інноваційного розвитку України, пошуку нових джерел фінансування інноваційних проектів. Виходячи із визначення сутності інновацій, зрозуміло, що успішна інноваційна діяльність неможлива без системи ефективної державної підтримки, без ефективної інноваційної політики з боку держави. Під інноваційною політикою необхідно розуміти комплекс принципів та заходів щодо планування, розробки, стимулювання, регулювання і контролю процесів інноваційної діяльності у науково-технічній та виробничих сферах. Тому основним завданням державних органів є визначення мети інноваційної політики, основних принципів її здійснення, а також механізми реалізації.

Вона повинна випливати з основної мети розвитку народного господарства суспільства і своїми напрямами діяльності сприяти її здійсненню. А звідси метою інноваційної політики є збільшення внеску науки і техніки в розвиток економіки країни, забезпечення програмних перетворень в галузях матеріального виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної продукції на світовому ринку, забезпечення функцій безпеки держави, покращення екологічної ситуації і підвищення життєвого рівня народу, а також створення умов для дальшого розвитку наукових напрямів і піднесення рівня вітчизняної науки.

Правові аспекти інноваційної діяльності

З урахуванням загальнонаціонального значення інновацій виникає необхідність державного регулювання інноваційного процесу. У даний час інновації стають основним засобом забезпечення збільшення прибутку суб’єктами підприємництва. Але, незважаючи на таку важливу роль інновацій, без державного регулювання велика кількість нововведень не могла би швидко впроваджуватися у практику. Таким чином, економічна і соціальна роль держави вимагає від державних органів при регулюванні інноваційних процесів виконання декількох основних функцій, а саме:

акумулювання засобів на проведення наукових досліджень інновацій шляхом концентрації ресурсів і механізмів перерозподілу бюджету, а також за рахунок формування спеціальних фондів;

координація інноваційної діяльності шляхом визначення загальних стратегічних орієнтирів інноваційної політики.

· Для забезпечення такої координації держава сприяє кооперації і взаємодії різних інститутів у здійсненні інновацій:

· створення правової бази інноваційної політики шляхом формування дієвого необхідного законодавства і реально діючих механізмів його функціонування;

· кадрове забезпечення інноваційної діяльності шляхом підготовкии спеціалістів у державних і недержавних навчальних закладах, які могли б організувати і сприяти розвитку організаційних структур, що займаються впровадженням інновацій (корпорацій, груп, фірм);

· регіональне регулювання інноваційної діяльності шляхом податкових пільг і раціонального розміщення інноваційного потенціалу, а також намаганням вирівняти умови розповсюдження інновацій на території країни;

· регулювання міжнародного співробітництва у проведенні інноваційної діяльності через розроблену інноваційну стратегію і кооперацію;

· стимулювання інновацій шляхом заохочення конкуренції, надання пільг учасникам інноваційного процесу, державного страхування інноваційного ризику, а також “інноваційного тиску” на суб’єктів підприємництва введенням санкцій за випуск застарілої продукції.

Мета стимулювання творчої активності

дослідників та розробників

Пряме стимулювання | Непряме стимулювання | Негативне стимулювання

розмір заробітної плати
надбавки:

премії:
різноманітні пільги
зі страхування;
на випадок хвороби;
з пенсійного забезпечення; заохочення | надання наукової самостійності дослідникам
свобода спілкування
між спеціалістами
терпимість до невдач дослідників
розвиток неспеціалізованої кар’єри
заохочення новаторської ініціативи
професійне зростання формування суспільної думки (забезпечення максимально сприятливого середовища для наукового пошуку) | переведення працівника на нижчу посаду
зменшення заробітної плати:

позбавлення пільг

Рис..1. Форми стимулювання інноваційної активності на фірмі.

Інноваційна політика держави тісно пов’язана з її інвестиційною політикою, спрямованою на стимулювання капітало- вкладень в інноваційні процеси, тобто в ту сферу підприємницької діяльності, в якій інвестиції є базою для матеріалізації нововведень, а також інноваційна політика держави практично не відокремлена від промислової політики в цілому. В Законі України “Про підприємства в Україні” у ст.28 “Правові й економічні умови господарської

діяльності підприємства” записано: “Держава стимулює розвиток малих підприємств України: надає пільги при оподаткуванні, одержанні державних кредитів, створює фонди сприяння розвитку малих підприємств та інше”.В ст. 14 “Державна підтримка підприємництва” Закону України “Про підприємництво” підтверджується, що держава стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій, податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг. А Законом України “Про інвестиційну діяльність”, як уже сказано при розгляді першого питання, у ст.3 визначається суть інноваційної діяльності – однієї з форм інвестиційної діяльності підприємства.Законодавством про оподаткування прибутку в Україні передбачена п’ятдесятивідсоткова пільга при оподаткуванні прибутків від продажу інноваційного продукту. Однак вона не діє до моменту