інноваційну діяльність займає фінансування НДДКР інноваційних проектів із бюджетних коштів. Система фінансування інноваційної діяльності є складовою частиною державної інноваційної політики.
До 1991 року фінансування науково-технічної діяльності базувалося переважно на бюджеті та галузевих централізованих фондах; на підприємствах формується фонд розвитку підприємства. Регулювання та стимулювання інноваційної діяльності на рівні підприємства. Форми і методи її організації.

Регулювання інноваційної діяльності з боку держави здійснюється на правовій основі завдяки стимулюванню нововведень у практичну діяльність. По-друге, розвитку інноваційного процесу сприяє конкурентне середовище. Без своєчасного введення новацій у підприємницьку діяльність підприємство може стати банкрутом.

Крім стимулювання інноваційної діяльності на державному рівні, застосовуються різноманітні методи (прямі і непрямі) і на рівні окремих підприємств (фірм). Вони використовуються з урахуванням особистих здібностей дослідників, що впливають на продуктивність їх творчості.
В основу стимулювання інноваційної активності компанією покладено такі принципи:

· розкріпачення ініціативи усебічна підтримка новаторства вищим керівництвом;

· простота і чіткість патентних процедур;

· швидкість і гласність розгляду заявок;

· заохочення подання як індивідуальних, так і групових заявок (нагородження, присвоєння почесних титулів і звань; публікація результатів у бюлетенях).

Для заохочення винахідництва кожна країна розробляє певну систему стимулів, яка створює сприятливі організаційні, творчі та психологічні умови.
Зростанню ефективності стимулювання інноваційної діяльності сприяють складні організаційні умови, а саме:

· розширення повноважень кваліфікованого персоналу у прийнятті рішень на робочому місці;

· гнучкі режими роботи;

· довіра в розпорядженні матеріальними й інформаційними ресурсами;

· створення умов для заняття дослідницькою роботою: інженерні кадри дістають змогу використовувати до 10-15% робочого часу на пошукові роботи, не включені до плану НДР (науково-дослідні роботи);

· у багатьох компаніх формуються “ризикові фонди”, на кошти яких створюються спеціальні підрозділи з розробки особливо важливих винаходів (так званий внутрішній венчур);

· різноманітні форми організації та винагороди подання ідей: технічні відділи, які відповідають за патентування ідей та збір передової науково-технічної, інноваційної інформації, ради з винаходів, комісії експертів, огляди, виставки,”системи пропозиції”. Форми державного стимулювання інноваційної діяльності можна пояснити наступною схемою (рис.2.).

Пряме фінансування

Надання індивідуальним винахідникам безпроцентних банківських субсидій

Створення венчурних інноваційних фондів, що користуються податковими пільгами

Зниження державних патентних зборів для індивідуальних винахідників

Право на прискорену амортизацію обладнання

Створення мережі технопарків і технополісів

Цілеспрямоване субсидування державою дрібного інноваційного бізнесу у формі дотацій (грантів)

Пільгове оподаткування прибутку, що отримується від реалізації наукових розробок

Право об’єднання капіталів для спільного проведення НДДКР

Звільнення від імпортних митних тарифів на майно наукових організацій, яке ввозиться до країни й необхідне для проведення наукових розробок

Податкові пільги для стимулювання вкладень у дрібний інноваційний бізнес

Право фірм на отримання безкоштовних ліцензій на використання створених у наукових центрах винаходів і відкриттів

Рис..2. Форми державного стимулювання інноваційної діяльності.

Висновок.

Оскільки інноваційні процеси мають великий вплив на соціально-економічний розвиток суспільства в цілому, то, успішна інноваційна діяльність неможлива без державної підтримки, без ефективної інноваційної політики держави. Суть інноваційної діяльності визначена в ст.3 Закону України “ Про інвестиційну діяльність”, яка включає:

· випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології; прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

· реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

· фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

· розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і економічного становища.

Здійснення цих функцій можна забезпечити шляхом регулювання і стимулювання державою інноваційної діяльності таким чином, щоби підприємства (фірми), галузі, наукові і науково-дослідні організації були зацікавлені у розробці і впровадженні інновацій у виробничу практику.
Це можливо здійснити через систему пільгового оподаткування, створення і використання фонду заохочення тощо. На що і спрямовується державна інноваційна політика.

Список використаної літератури

1. І.І. Цигилик. Економіка й організація інноваційної діяльності. Інститут менеджменту та економіки. 2001

2. Проблеми та перспективи розвитку інноваційної діяльності на підприємстві . Фінанси України 2006, № 5