управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням обраної бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичного обсягу виробництва (потужності) звітного (чи планового) періоду.
До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Приклад 1
За 100 % завантаженості потужностей загальновиробничі витрати становлять 100 тис. грн, з них умовно змінних — 70 тис. грн. Це означає, що завантаження 1 % потужностей потребує 700 грн змінних виробничих затрат, відповідно 80 % — 56 тис. грн. Різниця між фактичним обсягом загальновиробничих витрат і змінними витратами становить умовно постійні витрати. В процесі планування як за 100%, так і за 80 % завантаженості потужностей прогнозна величина постійних витрат становитиме 30 тис. грн. Таким чином, якщо прогнозні показники обсягів реалізації показують, що потужності будуть завантажені лише на 80 %, то це означає, що плановий показник загальновиробничих витрат становитиме 86 тис. грн (56 тис. грн + 30 тис. грн).
Перелік і склад змінних і постійних витрат, у т. ч. загальновиробничих, установлюються підприємством.
Наступним етапом розрахунку точки беззбитковості є визначення показника покриття (Пп):
Пп = 1 - Змінні витрати
Чиста виручка від реалізації
Виручка від реалізації в точці беззбитковості розраховується як відношення між величиною постійних витрат та показником покриття:
В= F
Пп
Виходячи з даних, наведених у табл. 1, показник покриття становить 0,417, виручка в точці беззбитковості — 959,2 тис. грн. Таким чином, прибуткова зона підприємства дорівнює 240,8 тис. грн.
Досить часто в процесі бюджетування фінансових результатів перед фінансистом постає завдання розрахувати виручку від реа-лізації (відповідно обсяг продажу) у точці беззбитковості щодо продукції, яку лише планується виробляти. У такому разі для розрахунків можна використати такі математичні формули:
В = F - v
1 p
O = F - v
p
де В — виручка від реалізації в точці беззбитковості (грн);
F – умовно постійні витрати;
V – умовно змінні витрати;
О — обсяг реалізованої продукції в точці беззбитковості (шт. або інші натуральні одиниці).
Приклад 2
Консалтингова фірма планує проведення семінару з питань організації фінансового контролінгу на підприємстві. Перед фінансистом фірми поставлено завдання розрахувати мінімальну кількість учасників семінару, починаючи з якої можна отримати прибуток від його проведення. В розпорядженні фінансиста є така інформація:
* результати маркетингового дослідження, які показали, що середня ціна, яку погодився б заплатити один слухач (чи підприємство) за участь у подібному семінарі, становить 625 грн (без ПДВ), бажана тривалість семінару — 2 дні;
* оплата праці експертів, які ведуть семінар, та нарахування на неї —300 грн за годину, або 4800 грн за семінар;
* змінні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів для слухачів — 20 грн на одного учасника;
* постійні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів —1 тис. грн;
* представницькі витрати на одного учасника семінару — 80 грн;
* умовно постійні прямі адміністративні витрати консалтингової фірми на проведення семінару — 5 тис. грн;
* витрати на рекламу на проведення семінару — 4 тис. грн;
* оренда приміщення на проведення семінару — 2 тис. грн.
Для вирішення поставленого завдання фінансист повинен здійснити групування зазначених затрат на умовно постійні та умовно змінні. Змінні витрати на виготовлення роздаткових матеріалів і представницькі витрати на одного учасника складають змінні витрати: 20 + 80 = = 100 грн. Решта витрат належать до умовно постійних: 4800 + 1000 + + 5000 + 4000 + 2000 = 16 800 грн. Якщо ціна участі в семінарі стано-вить 625 грн, то, підставивши відповідні значення у формулу (11.5), отримаємо кількість учасників, які забезпечать беззбиткове проведення семінару: 16 800 / 625 - 100 = 32 особи.
Таким чином, отримати прибуток від проведення семінару фірма зможе лише в тому випадку, якщо залучить понад 32 слухачі. У тому разі, якщо на проведення семінару записалося, наприклад, лише 30 учасників, для прибуткового його здійснення слід провести аналіз затрат, насамперед постійних, з метою їх скорочення. За незмінної величини інших параметрів задачі максимальна величина прямих витрат, яка до-зволить беззбитково провести семінар при кількості учасників 30 осіб, становить 15 750 (30 * (625 - 100)).
У тому разі, якщо у виробництво запускається принципово нова продукція, порівняльні ціни на яку на ринку відсутні, на основі розрахунку суми покриття можна розрахувати мінімальні ціни, за яких забезпечується беззбиткове виробництво продукції.
На основі перетворень у останній формулі отримуємо алгоритм розрахунку мінімальних цін:
P= F + v
O
Аналіз беззбитковості може проводитися як за допомогою відповідних математичних розрахунків, так і шляхом побудови графіків. У разі використання графічного методу аналізу точкою беззбитковості вважається точка перетину лінії сукупних (повних) затрат та лінії, яка характеризує виручку від реалізації продукції . До досягнення точки беззбитковості підприємство зазнає збитків від виробництва відповідного виду продукції, а