Товариство здійснює господарську діяльність від свого імені в інтересах учасників товариства на засадах повного госпрозрахунку.

Як уже було зазначено ТзОВ здійснює свою комерційну діяльність у відповідності у відповідності до статутного фонду. Однак слід зазначити, що у товаристві створюється і резервний фонд у розмірі 25% статутного фонду. Резервний фонд створюється за рахунок щорічних відрахувань 5% від чистого прибутку товариства.

Кошти фонду знаходяться у повному розпорядженні товариства. Можливі збитки товариства покриваються за рахунок резервного фонду. Якщо коштів резервного фонду буде не достатньо учасники приймають рішення про джерела їх покриття.

Прибуток товариства вираховується відповідно до діючого законодавства, самостійно розпоряджається товариством. Доходи від діяльності товариства розподіляються між учасниками, пропорційно їх часткам у статутному фонді в порядку і на умовах, передбачених рішенням зборів учасників.

Товариству можуть належати будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше майно та права на майно, в тому числі права на інтелектуальну власність.

Товариство має право продавати і передавати іншим підприємствам, установам, організаціям, обмінювати, здавати в оренду, надавати безкоштовно в тимчасове користування або в позику належні йому будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше майно, а також списувати його з балансу. Товариство також має право купувати, одержувати від уступки, дару або іншим способом одержувати майно або права на майно у підприємств, установ, організацій та громадян. ТзОВ надано також право здійснювати будь – які дії, надані йому діючим законодавством, в тому числі укладати угоди за власним бажанням (розсудом) з юридичними особами та громадянами як на Україні так і за кордоном.

ТзОВ реалізує свою продукцію, майно, товари, послуги за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених діючим законодавством – за державними цінами і тарифами. Тобто, якщо на певний вид товару встановлена державою максимальна ціна, за якою можлива їхня реалізація.

ТзОВ самостійно встановлює форми, системи та розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників. Товариство самостійно визначає фонд оплати праці без обгоджень його зростання з боку державних органів.

Усі громадяни, які своєю працею беруть участь в діяльності такого виду підприємства на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших норм, що регулюють трудові відносини, становлять трудовий колектив товариства.

Інтереси трудового колективу у товаристві приставляє профспілкова рада або інші уповноважені трудовим колективом орган.

Трудовий колектив (уповноважений ним орган):

вирішує питання соціального розвитку товариства;

розглядає та затверджує проект колективного договору;

визначає і затверджує перелік і порядок надання працівником товариства соціальних пільг;

вирішує інші питання самоврядування трудового колективу.

Соціальні та трудові гарантії робітників товариства гарантується діючим законодавством, зокрема кодексом законів про працю України.

Робітники товариства підлягають соціальному медичному страхуванню та соціальному забезпеченню у порядку та на умовах, передбачених діючим законодавством. ТзОВ відраховує внески для соціального та медичного страхування та соціального забезпечення відповідним до чинного законодавства.

Локальними нормативними актами товариство може встановлювати додаткові, порівняно до чинного законодавства, трудові та соціально – побутові пільги для своїх робітників або окремих видів їх категорій.

ТзОВ подібне до Акціонерного товариства (особливо до закритого Акціонерного товариства). Ця подібність виявляється у кількох аспектах:

обмежена відповідальність акціонерів (учасників) за зобов’язаннями товариства в межах при належних їм акцій (вкладів);

наявність поділеного на частини (акції) статутного фонду;

залежність взаємовідносин між учасниками (акціонерами), розміру одержуваного прибутку (дивідендів) від розміру вкладу (кількості акцій).

Особлива схожість Закритого Акціонерного товариства і товариства з обмеженої відповідальністю обумовлена закритим характером цих обох видів товариств, що означає контроль складу його учасників. Однак така схожість не означає тотожності цих форм господарських товариств. Це дві різні організаційно-правові форми підприємницької діяльності. Відмінність між ними, в основному у способах і характері формування статутного фонду, що обумовлено різними характеристиками акцій й частки в статутному фонді товариства з обмеженої відповідальністю. Оскільки акція є цінним папером, вона підтверджує право її власника на одержання дивідендів від діяльності товариства, однак не дає права вимагати повернення вкладів, внесених у розрахунок оплати акцій до статутного фонду, в тому числі і при переуступці акції іншим особам і виходу акціонера зі складу акціонерів товариства. Ці особливості обумовлюють і характеристику акціонерного товариства як стійкого утворення, існування якого не залежить від продажу або іншої відчуженості акцій, виходу окремих учасників. Ці риси не властиві товариству з обмеженою відповідальністю.

За законодавством більшість держав під товариством з обмеженою відповідальністю розуміють господарське товариство статутний фонд якого поділено на частки, що дають його учасникам право на одержання частки прибутку (дивідендів), на одержання частки майна при ліквідації товариства, а також на участь в управлінні.

Розглядаючи питання загальної характеристики ТзОВ та господарських товариств, слід звернути увагу на прогалини та недоліки ЗУ „Про господарські товариства”.

Зокрема закон „Про господарські товариства” передбачає створення всіх господарських товариств на договірній основі, що забезпечує наявність як мінімум двох засновників. На практиці так і відбувається: реєструються товариства за наявності двох учасників. Але це й же Закон ставить вимогу створення ревізійної комісії товариства з обмеженою відповідальністю у складі що найменше трьох чоловік, при цьому директор не може бути її членом. У такій ситуації доходимо висновку, що слід реєструвати товариства з обмеженою відповідальністю, кили є чотири учасника.

Якщо товариства з обмеженою відповідальністю складається з двох учасників, то виникає ще одна проблема, пов’язана із проведенням