Досвід Західної Європи свідчить, що при великій кількості учасників товариства з обмеженою відповідальністю стає фінансово могутнім, йому під силу виконання грандіозних планів, однак, воно втрачає важелі контролю.

Судова практика арбітражного суду м. Києва підтверджує, що і в Україні існують товариства з обмеженою відповідальністю з великою кількістю учасників.

Одне з таких товариств налічує 212 членів. Зрозуміло, що тісних особистих стосунків між ними не існує, а для контролю не завадило б створення наглядової ради, як це передбачено для акціонерного товариства. Тому кількісний склад товариства з обмеженою відповідальністю повен бути чітко врегульований Законом „Про господарські товариства”.

Для фізичних і юридичних осіб, які є учасниками ризикових відносин, гарантією діяльності товариства з обмеженою відповідальністю в Україні є статутний і страховий фонди, але цього не достатньо. Згідно з ст.52 ЗУ „ Про господарські товариства” формується впродовж одного року, а насправді і довше. За цей період, по суті, майже нічим не гарантується. ТзОВ може за згодою учасників залучати для виконання поставлених завдань додаткові внески. Ні про розмір цих внесків, ні про види їх (у грошовій чи іншій формі) зазначений закон нічого на говорить. Такі прогалини можуть призвести до негативних наслідків. Наприклад, позбутися одного із учасників, буде встановлено така сума додаткових внесків, яку той не зможе виплатити. Саме такі явища у нашій економіці свідчать що Закон України „Про господарські товариства” – „прозорий”, його необхідно серйозно допрацювати, враховуючи вказані зауваження та поради юристів – практиків.

Товариством із додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при необхідності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірів, кратному до внеску кожного учасника (ст. 65 Закон України „Про господарські товариства”).

Правовий статус товариством із додатковою відповідальністю характеризується в основному, ті самі риси , що і правове становище товариством із обмеженою відповідальністю. Однак на відміну від товариства із обмеженою відповідальністю, де відсутня субсидіарна майнова відповідальність учасників товариства за його боргами, у товаристві із додатковою відповідальністю його учасники несуть субсидіарну обмежену майнову відповідальність за зобов’язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється законом або установчими документами в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їхніх внесків.

Таким чином, основною відповідальністю товариство із додатковою відповідальністю від товариство із обмеженою відповідальністю є субсидіарний характер відповідальності учасників. Він означає, що при необхідності майна товариство, для задоволення вимог кредиторів учасниками такого товариства мають бути притягнуті до додаткової відповідальності та належна їм на праві приватної власності майном, у солідарному порядку. Якщо в товаристві з обмеженою відповідальністю відповідальність учасників обмежується їхніми вкладами до статутного фонду, то в товаристві із додатковою відповідальністю така відповідальність поширюється не тільки на ці внески, а також і на інше майно учасників. Водночас це товариство дуже близьке за своїм правовим статусом до товариства із обмеженою відповідальністю оскільки тут так само статутний фонд поділений на частки певних розмірів. Однак це не означає, що товариство із додатковою відповідальністю є різновидом товариства із обмеженою відповідальністю.

Найпоширенішим у підприємницькій діяльності України товариством із додатковою відповідальністю є довірче товариство. Його діяльність регулюється Декретом Кабінету Міністрів України „Про довірчі товариства” від 17.03. 1993 року. Відпові4дно до цього нормативного акту довірчі товариства – це товариства із додатковою відповідальністю, що здійснює представницьку діяльність відповідно до договору, укладеного із довірителями майна щодо реалізації їхніх прав власників. Учасники довірчого товариства відповідають за його зобов’язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном у п’ятикратному розмірі до внеску кожного учасника.

Таким чином, особливістю довірчого товариства є предмет його діяльності, а також те, що розмір додаткової відповідальності учасників товариства у вигляді визначення кратності до внеску учасника визначається безпосередньо в законодавстві.

Майном довірителя є кошти, цінні папери і документи, що засвідчують право власності довірителя. Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України довірче товариство може здійснювати такі види операцій:–

для громадян – зберігання і представницькі послуги для обслуговування майна довірителя;–

для юридичних осіб – розпорядження майном, агентовські послуги, введення рахунків для власників їх цінних паперів і управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству шляхом участі у загальних зборах, акціонерів товариства.

Іншими спеціальними нормативними актами, що регулюють діяльність довірчих товариств є положення про порядок обліку та контролю над діяльністю довірчих товариств у ході розміщення приватизаційних паперів, затверджено наказом Фонду державного майна України (ФДМУ), від 07.04. 1994 року. Типовий договір на обслуговування комерційним банком довірчого товариства, затверджений наказами Національного банку України (НБУ) від 24.01.1993 року і від 18.02. 1994 року, а також типовий договір із довірителями майна, затверджено наказом Фонду державного майна України (ФДМУ), Міністерства Фінансів України та Антимонопольного комітету України від 30.08. 1995 року.

3.2. Загальна характеристика правового статусу повного товариства.

Великого розмаху у розвитку комерційної діяльності України набуває також і повне товариство.

Повним товариством згідно зі ст. 66 ЗУ „Про господарське товариство”, визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність усім своїм майном.

Слід зауважити, що після