У ст. 119 Цивільного Кодексу України вказано, що особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова „повне товариство” або містити ім’я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів „і компанія”, а також слова „повне товариство”.

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору (статуту) цей вид товариства не має крім загальних вимог щодо змісту установчих документів господарських товариств, установчий договір про повне товариство повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму участі у справах товариства. Такі вимоги випливають з особливого характеру товариства, зокрема з введення його справ, яке здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

Кожен учасник повного товариства має один голос, якщо засновницьким договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Кожен учасник повного товариства, має право ознайомитись з усією документацією щодо введення справ товариства. Відмова від цього права чи його обмеження, зокрема за домовленістю учасників товариства, є нікчемною.

Введення справ товариства може здійснюватися або всіма учасниками або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства, але обов’язково повинна бути згода на введення всіх учасників товариства.

Якщо в установчому договорі визначаються декілька учасників які наділяються повноваженнями на введення справ товариства, то передбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. В установчому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчиняти відповідні дії лише спільно.

Якщо введення справ доручено лише окремим учасникам повного товариства, інші учасники можуть вчиняти правочини від імені товариства за наявності у них довіреності, виданої учасниками, яким доручено введення справ товариства. Також слід зазначити, що учасники, яким було доручено введення справ товариства, зобов’язанні надавати решті учасників на їх вимогу повну інформацію про дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.

У відносинах з третіми особами повне товариство не може посилатися на положення засновницького договору, які обмежують повноваження учасників повного товариства щодо права діяти від імені товариства, крім випадків, коли буде доведено, що третя особа у момент вчинення правочину знала чи могла знати про відсутність в учасника товариства права діяти від імені товариства.

Учасник повного товариства, що діяв у спільних інтересах, але не мав на повноважень, має право у разі, якщо його дії не були схвалені іншими учасниками, вимагати від товариства відшкодування здійснених ним витрат, якщо він доведе, що у зв’язку з його діями товариство зберегло чи набуло майно, яке за вартістю перевищує ці витрати.

У разі спору між учасниками повного товариства повноваження на введення справ товариства, надані одному чи кільком учасникам, можуть бути припинені судом на вимогу одного чи кількох інших учасників товариства за наявності для цього достатніх підстав, зокрема внаслідок грубого порушення учасником, уповноваженим на введення справ товариства своїх обов’язків чи виявлення його не здатності до розумного введення справ. На підставі рішення суду до засновницького договору вносяться необхідні зміни.

Повноваження учасника на введення справ товариства припиняються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства у зв’язку з відмовою учасника від доручення на вимогу хоча б одного з решти учасників.

Оскільки всі учасники повного товариства займаються спеціальною підприємницькою діяльністю, вони не мають права від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди однорідні з цілями діяльності товариства, а також брати участь в будь-яких товариствах (крім акціонерних), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. У разі порушення цієї вимоги, учасник товариства зобов’язаний компенсувати збитки, завдані товариству.

Важливим при розкритті поняття господарського товариства є і відступницькі частки учасника такого товариства.

Згідно зі ст. 69 ЗУ „Про господарські товариства” передача учасниками повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.

З передачею частки (її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов’язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.

У випадку реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою решти учасників.

Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність за борги учасника, що виникли за час діяльності товариства, перед повним товариством, а також за борги товариства перед третіми особами.

Законодавством встановлено особливий порядок виходу учасника з повного товариства. Якщо товариство було створено на невизначений строк, його учасник може в будь-який час вийти з товариства, створеного на визначений строк, можливий лише з поважних причин та з попередженням не пізніше як за 6 місяців. Учаснику, який вибув, сплачується вартість його частини прибутку, одержаної товариством у цьому році.

Якщо при виході учасника з повного товариства це товариство зберігається, то учаснику виплачується вартість його внеску відповідно до балансу складеного на день виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернено повністю або частково в натуральній формі.

У відповідності до ст. 72 ЗУ „Про господарські товариства” учасника повного товариства, який систематично не виконує чи не належним чином виконує обов’язки або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства в порядку, передбаченому установочними документами.

Виключення учасника з повного товариства призводить