Якщо товариство такого виду набуло у своїй діяльності суму заборгованості, то звернення на стягнення на частку учасника в повному товаристві за його власним зобов’язанням не допускається при недостатності майна учасника для покриття боргів за зобов’язаннями, кредитори можуть вимагати, у встановленому порядку, ліквідації товариства або долі учасника – боржника.

Решта учасників вправі з метою збереження товариства виділити частку учасника – боржника в грошовій або натуральній формі відповідно до балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Слід зазначити, що повне товариство різко відрізняється від акціонерного товариства, Товариства з обмеженою відповідальністю, а саме такими основними рисами:

відсутність законодавчих вимог щодо розміру і порядку формування майна, рішення цих питань є прерогативою учасників і фіксується в установочному договорі;

наявність тільки одного установочного документа – установочного договору;

відсутність органів товариства, оскільки управління справами товариства здійснюється його учасниками;

учасники товариства несуть субсидіарну солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;

законодавчо встановленими обмеженнями для учасників конкурувати з певним товариством та забороною звернення стягнення на частку учасника товариства за його власними зобов’язаннями.

Оскільки норма про відповідальність учасників товариства має імперативний характер, не допускається укладання угоди між учасниками. Ці правила поширюються не тільки на засновників товариства, але й на тих його учасників, які вступили в товариство після його державної реєстрації.

Повне товариство зближує з товариством із додатковою відповідальністю підвищена відповідальність учасників товариства, однак ця відповідальність має різний характер: якщо у товаристві з додатковою відповідальністю відповідальність стосується лише певної частини наяложеного особисто учасникам майна, в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до суми внесених ними то в повному товаристві ця відповідальність не обмежена такими ресурсами, а стосується всього майна учасників.

Ця форма господарського товариства приваблива для його потенціальних представників, оскільки її позитивною рисою є жорстка система відповідальності учасників, що служить додатковою гарантією щодо підприємництва. Водночас, система відповідальності кожного з учасників повного товариства за всіх інших припускає наявність особисто – довіряючих відносин між учасниками.

За законодавством більшості держав під повним товариством розуміють об’єднання фізичних та юридичних осіб, створене для здійснення підприємницької діяльності під загальною фірмою. Не зважаючи на те, що повні товариства є суб’єктами торгового обороту, сучасне законодавство більшості держав не наділяє їх правами юридичної особи.

3.3. Командитне товариство.

Командитне товариство можна кваліфікувати як товариство змішаного типу в якому разом з одним або більше учасників, які здійснюються від іменні товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном (повні товариства), є одним або більше учасників. Відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників або командитистів).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше повних товаришів, вони несуть солідарну відповідальність що до боргів товариства.

Правовий статус командитного товариства визначається нормами статей 67-74 ЗУ „Про господарські Товариства” (тобто законодавством про повне товариство), з урахуванням особливостей, передбачених у спеціальних статтях цього ж закону, безпосередньо присвячених командитним товариствам.

Зокрема установчий догові про командитне товариство, крім відомостей, які містить установчий договір про повне товариство, має відображати участь вкладників у такому товаристві, а саме: стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їхніх часток у майні товариства, а також розмір, склад, і порядок внесення ними вкладів.

Розкриваючи поняття даного виду товариства доцільно зупинитися, на особливостях участі вкладників у командитному товаристві. Вкладник може вступати до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Вкладники командитного товариства мають право:

Діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

Вимагати першочергового повернення вкладу (між учасниками з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

Вимагати подання їм різних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення;

Вкладники командитного товариства повинні вносити вклади й додаткові внески у розмірі, способами й порядками, передбаченими установчим договором проте сукупний розмір їхніх часток має же перевищувати 50 відсотків майна товариства зазначеного в установчому договорі. На момент реєстрації командитного товариства кожний з вкладників повинен внести не менше як 25% свого внеску.

Таким чином вкладники беруть участь у діяльності командитного товариства лише своїми вкладами, розмір яких визначає суму отримуваного ними прибутку. Будь-якої участі в управлінні товариством вони же беруть .

Управління командитного товариства здійснюється тільки учасником з певною відповідальністю. Якщо в товаристві є тільки один такий учасник управління справами він здійснює самостійно слід також зазначити, що особа може бути повним учасником тільки в одному командитному товаристві. Повний учасник командитного товариства не може бути вкладником повного товариства. А також повний учасник командитного товариства не може бути вкладником цього самого товариства.

Вкладник командитного товариства зобов’язаний зробити вклад до

складеного капіталу. Внесення вкладів товариства посвідчується свідоцтвом про участь у командитному товаристві .

Вкладник командитного товариства має право:

1) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його частки у складному капіталі товариства в порядку , встановленому замовницьким договором ( меморандумом );

2) діяти під іменем товариства у разі видачі йому довіреності та відповідно до неї ;

3) переважно перед третіми особами відчужувану частину (частку ) в складеному капіталі товариства.

Якщо бажання викупити частку (її частину ) виявили декілька вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства ;

4) вимагати першочергово вкладу у разі ліквідації товариства;

5) ознайомлюватися з річними звітами та