Розділ 1. Основні тенденції розвитку товариства "Сільський господар"

З розвитком капіталістичних відносин у Європі й зростанням технічного прогресу відповідні соціально-економічні зміни мусили відбутися і в Галичині. Оскільки основну масу населення краю становили селяни, які були основними товаровиробниками, то основна проблема, яка вимагала вирішення, була аграрна. Парадоксальним видавалося те, що на родючих галицьких землях врожаїв збирали набагато менше, ніж у найближчій до краю Чехії чи Австрії.

Однак для того, щоб виборсатися з економічної біди, потрібно було об’єднати сили, скооперуватися. Саме таку місію і взяло на себе товариство “Сільський господар” – одне з давніх українських кооперативних товариств.

Початкові розбудови кооперативної організації в Західній Україні завдячують краєвому господарському товариству "Сільський господар"

Товариство "Сільський господар" засноване в Олеську, Золочівського повіту у 1899р., а його очолив Євген Олесницький. Установчі збори товариства відбулися 23 березня 1899р., на яких було обрано першого голову " Сільського господаря". Ним став о. Тома Буткевич (який очолював товариство до 1909р.), його заступником - селянин Данило Максимович, секретарем - учитель Іван Петришин , касиром - о .Олекса Левицький , членами Виділу – о. Юліян Дуткевич, о. Віктор Цебрівський, Іван Покутницький, Осип Домбровський. Між першими співучасниками згадуються ще о. Василь Гутковський, о. Віктор Дорошинський та о. Григорій Курчинський, - все це переважно священики Золочівського й Бродського повітів. З Олеська перенесло товариство свій осідок до Золочева , а 1905р. до Львова і стало центральним крайовим товариством . Розвивалося поволі , і в 1908р. мало лише 226 членів ,у 1909р. — 5 філій у краю й 700 членів [14;с. 324].

У 1909р. у товаристві відбуваються важливі зміни. На Хліборобській Виставі в Стрию відбулися надзвичайні збори членів товариства. Вони змінили статут, вибрали нові керівні органи та намітили нову широку подальшої діяльності. Новообраний голова товариства, директор Євген Олесницький (тоді вже видатний посол австрійського парламенту, який очолював товариство "Сільський господар"), разом з своїми співробітниками, а також парламентарний посол о. Степан Онишкевич і Георгій Величко (географ , вчитель гімназії , який пристав до громадсько-економічної роботи ) розвинули інтенсивну організаційну діяльність в 39-ох повітах, заснували 71 філію , приєднали до місцевих гуртків по селах тисячі членів. Таким чином Товариство виросло на значну інституцію, з філіями майже в кожному повіті, сотнями гуртків та відразу набрало характеру головної репрезентації хліборобських інтересів українського населення. За таку його почали визнавати крайові, автономні й державні власті. В результаті такої пожвавленої діяльності товариство "Сільський господар" на 1910 рік мало 85 філій, більше 100 різних гуртків, що об'єднували понад 12 500 членів [ 15; с. 635].

Метою товариства "Сільський господар" за постановами нового статуту, який було прийнято 1909 року, було: дбати за піднесення добробуту українського народу шляхом поправи сільського господарства й домашніх промислів"; захищати "господарські й промислові інтереси" українського населення перед властями й законодавством; закладати різні господарські справи шляхом виховання, часописів і книжок господарського змісту та втримувати вчителів господарства; закладати читальні, бібліотеки, сільськогосподарські й промислові школи ; влаштовувати з'їзди й віча, курси й вистави; закладати й підтримувати зразкові господарства , дослідні станції, призначати й розділювати нагороди за найкраще ведення господарства, давати стипендії на економічні студії; бути посередником при закупівлі землі, штучних добрив, реманенту, при збуті сільськогосподарських продуктів тощо [ 1; арк. 6].

Згідно статуту органами товариства "Сільський господар" були :

а ) Загальні Збори Товариства , на яких проводилось звітування праці за певний період, ухвалювався план праці та бюджет на наступний рік, вибирали Головну Раду;

б) Головна Рада Товариства, як речник українського населення перед властями й законодавством , мала вносити меморіали й доповідні записки до крайових і центральних властей , висловлювати думку в справах , аграрного законодавства й аграрної політики уряду , дбати про

репрезентацію товариства в різних крайових і державних органах господарської адміністрації.

в) Філіальні Ради; вирішували питання про створення нових гуртків

г) Ради Кружків[2; арк. 9].

Із статуту товариства “Сільський господар”

На кінець 1912р. товариство " Сільський господар " мало 90 філій , 1151 гурток ; в них 26 612 членів [ 14 ; с.461 ].

Окрім головних завдань Товариства – оборони й репрезентації справ українського селянства впливу на аграрне законодавство й заходів для піднесення освіти та розвитку сільського господарства, філії і гуртків Товариства виявляли щораз більшу ініціативу в організації торгівельних операцій. Головна Рада "Сільський господар", завершуючи цю організацію посередницької діяльності гуртків і філій, заснувала центральний " Синдикат " при товаристві у Львові [ 42; с. 214].

Напередодні 1914р. товариство " Сільський господар " мало 88 філій , 1324 кружків , які об'єднували 32 352 членів . Однак подальший розвиток товариства припинили військові дії Першої світової війни. Багато матеріальних надбань "Сільського господаря" було знищено, десятки керівників товариства , було вислано до Сибіру [23 , с. 154 ].

Після закінчення війни в західноукраїнські землі поступово стали повертатися з полону українці – колишні вояки Австроугорської імперії й вивезені до Сибіру російськими військами галицькі вчителі – фахівці товариства " Сільського господаря " відразу ж , з ініціативи Олесницького, приступили до відновлювання діяльності зруйнованих і організації нових кружків і філій товариства "Сільський господар". У цей час головою Головної Ради товариства "Сільський господар" був Т. Войнаровський, директором бюро В. Струк [21; с. 162 ].

Товариство “Сільський господар”