Першим головою коломийської філії "Сільський господар" був о. Тит Войнаровський. В усій Коломиї було перед Першою світовою війною 40 кружків "Сільського господаря", тобто лише в половині сіл. Філія і кружки використовували з усіх "благ", що їх давала Централя у співпраці з урядом. При кружках були секції "малинові", секції убезпечення худоби тощо; відбувалися сходини голів кружків в Коломиї, часом з доповіддю агронома з Централі і т. п.[16; с. 612].

Філія товариства "Сільський господар" в Городенці була заснована в 1910р., керівником її був Теофіль Окуневський.

Городенківська філія в 1912р. мала 16 кружків. Завдяки старанням "Сільського господаря" покрито дах над школою, відновили читальню [17; с.428].

До активних кружків "Сільського господаря" в Городенці належали такі осередки як Тишківці, Топорівці, Торговиця Пільна, Серафинці, Рашків, Чернятин.

При кружку в Обертинцях працювала під проводом Марії Горадчук секція господинь [17; с. 434].

Тереном діяння- філії " Сільський господар " в Коломиї був Коломийський повіт з додатком декількох сіл сусідніх повітів , об'єднував біля 100 місцевостей , в тому числі три містечка - Печеніжин , Яблонів і Гвіздець , в яких до Першої світової війни були окремі філії "Сільського господаря ".

У Коломийському повіті гуртки товариства "Сільський господар" були засновані в громадах Назірній, Островиці, Воскресіннях, Печеніжині, Раківчику, Товкачику, Яблонові [2; арк. 20, 60, 196].

Для поліпшення економічного становища селян керівництво кооперативів вирішило "підтягнути " спочатку виробництво сільськогосподарської продукції в низових кооперативах . Для цього їх передусім треба було укрупнити , бо малі кооперативи не могли придбати нової техніки , різних агрегатів для механізованого ведення сільськогосподарських робіт , а без цього було неможливо домогтися збільшення приросту товарів [27; с. 31].

Якихось централізованих шляхів для придбання кооперативами високо вартісної техніки не було . Спочатку цю проблему вирішували кооперативи самостійно . Зрозуміло ,що у ці часи необхідно було , передусім ,переконати селян в потребі нової техніки , у її перевагах . З цією метою широко використовувалась кооперативна преса , друкувалися і широко розповсюджувалися агітаційні листки. Для заохочення кооперативів у придбанні нової техніки товариство "Сільський господар" надавало різні премії. Зокрема, в часописі "Сільський господар" у серпні 1926р. повідомлялося, що " котрі три кооперативи, або сільськогосподарські кружки куплять перші цього року для ужитку членів сіялку через повітовий союз кооперативний, то дістануть від "Сільського господаря " нагороду 100 злотих" [48; с. 3].

В деяких місцях сільськогосподарські машини передавалися в розпорядження гуртків “Сільський господар” або залишалися в розпорядженнях самих кооперативів.

Між інвентарем для сільськогосподарського виробництва, яку купували кооперативи, було різне ветеринарне обладнання, інструменти, молотарки, сівалки, борони, культиватори та ін. Зокрема, у 1927р. товариства "Сільський господар" мали таку техніку: (таблицю складено на основі кооперативів і матеріалів тогочасної преси).

Назва

машини | Воєводство

Машини | Станіславів | Тернопіль | Львів | Разом

Борони ланцюгові | 3 |

3 |

11 |

17

Сівалки | 5 | 24 | 3 | 32

Трейєри | 13 | 17 | 11 | 41

Молотарки | 15 | 41 | 10 | 56

Культиватори | - | 2 | 1 | 3

Плуги | 1 | - | 1 | 2

Плужки до картоплі | 4 |

21 |

3 |

28

Віялки | - | - | 1 | 1

Іррігатори | - | 2 | 1 | 3

Преси овочеві | 1 | 1

Млини овочеві | 1 | 1

Ветеринарне приладдя | 4 |

10 |

4 |

18

Усього з іншими | 53 |

232 |

80 |

365

машинами агрегатами | № 3.

Зрозуміло, товариства “Сільський господар” і надалі працювали над поповненням своїх кооперативів сільськогосподарськими машинами. Зокрема, з 1928 р. почалася кампанія за створення “малинових відділів при кооперативах”, під час якої роз’яснювали, наприклад, економічну ефективність використання нових сільськогосподарських машин, підкреслюючи, зокрема, що техніка окуповує себе за рік-два, а 15-20 років працює на прибуток кооперативу.

Водночас на західноукраїнських землях селяни терпіли від послужності землі, яка збільшувалася з подальшим її розподілом – роздрібленням. Це утруднювало обробіток землі, не давало можливості використовувати нову техніку, загалом зменшувало ефективність ведення сільськогосподарських робіт.

Щоб позбутися посмужності землі, уряд видав закон про комасацію. Комасація – це один із засобів землевпорядкування, який полягав у зведенні ділянок, що належали одному власнику, але розпорошені у різних частинах, з метою зменшення посмужності, що сприяло більш раціональному використанню земельних угідь [8; с. 1088].

Товариство “Сільський господар” погодилося підтримати цю урядову кампанію за умови, що в комісіях проведення “комасації” будуть представники товариства “Сільський господар”. Так, з кінця 1926 р. товариство “Сільський господар” було покликане до співучасті з окружним земельним урядом у Львові в справах популяризації комасації селянських ґрунтів.

При “Сільському господарі” для ефективнішого проведення комасації було створене навіть спеціальне “технічне бюро”, до якого зверталися селяни, які хотіли провести комасацію.

Щоб зменшити кількість неродючих чи заболочених земель, 16 вересня 1928р. уряд видав додатковий меліораційний закон, який зобов'язував проводити меліоративні роботи. Кошти для меліорації виділяла держава, а віддавати їх повинні були селяни з відтермінуванням на 10-15 років. Проводилась меліорація, особливо з 1935р., й іншим, так званим господарським способом. При цьому її проведення фінансували виключно самі селяни. У 1938р., завдяки організаторській праці "Сільського господаря" було змеліоровано майже 500 гектарів лук і пасовиськ у 10 селах та 6 повітах. Загалом же з 1935 до 1938рр. В 51 селі було змеліоровано 8800 гектарів