Ще в 1928р. 7 найбільших пас ічнянських секцій перетворилось на кооперативні, підпорядкувавшись "міні концерну" "Рій" у Львові [58; с. 4].

При таких концернах існували дослідні пасіки. Велика увага приділялась питанням збуту меду та соціальної допомоги пасічникам. Ці актуальні проблеми лише 1936р. вирішувались на 57 нарадах. Заходами товариства "Сільський господар" вдалося звільнити пасічників від частини податків та отримати значні торгівельні пільги. Для забезпечення їх сировиною і необхідними "приладами" 1935р. у Львові відкрили "Українську робітню" [49; с. 109].

Організовані перед війною "Сільським господарем" "взірцеві" садівничо-городницькі заклади в Склинові й Олеську щороку давали по 13 тис. саджанців, а 16 овочевих "шкілок" при філіях-2-Зтис. Вони безкоштовно роздавалися членам товариства. Заходами "Головної садівничо - городничої секції"(голова Ю.Мудрак) відбулося 18 курсів та сотні "показових" прищеплювань, закладено 27 "аматорських" садів і городів[48; с. 4].

У 30-х рр.. відбувався розвиток садівництва "вшир". Перехід до спеціалізованого регіонального вирощування садово-городніх культур став перспективним напрямом. У Комарнянському повіті, наприклад, було посаджено 40 тис. фруктових дерев, дещо менше-в Зборівському, а також Олеську й Ожидові. В селах Самбірщини вирощували цибулю, петрушку, огірки[61; с. 5].

Новою справою був також рибний промисел . Розпочаті в кінці 20-х рр.. організаційні заходи до десятиріччя увінчались успіхами : створення шести секцій "Сільського господаря " , що управляли близько 20 ставками [51; с. 2].

В умовах недоброзичливого , а іноді й відверто ворожого ставлення збоку польської держави , українське селянство виживало завдяки кооперації. Найбільш динамічно в міжвоєнний період розвивалась гончарська кооперація .

Із молочарського підприємства у Стрию Масло союз виріс до великої кооперативної спілки . В 1925р. , у рік свого відновлення він налічував 5 крамниць ,а в 1939 р. - 57 . З них 26 у Львові , 2 в Стрию , 2 в Дрогобичі та в інших містах [56; с. 116].

Існували й універсальні сільсько-господарські кооперативи . Зокрема ,в с. Раменів , коло Львова , у якому проживало 300 селян , здебільшого малоземельних , був кооператив для закупу і збуту - "Єдність" . У 1935р. вона придбала 8 моргів землі , частину якої здавала в оренду своїм безземельним членам ,а на вільній площі збудували цегельню . Попит на цеглу був такий великий , що цегельня не -встигала виконувати замовлення . Окрім цього , при цегельній відкрили бетонарню , де виробляли кільця для колодязів , плитки та тротуари . Згодом заклали невелику фабрику по виробництву содової води та лимонаду [22; с. 426].

Водночас важдивим завданням товариства "Сільський господар " і української сільської кооперації загалом було забезпечити роботою малоземельних і безземельних селян у промислі.

У цьому плані важливим досягненням було закладення при співучасті "Сільського господаря" рільничої цукроварні "Поділля" - акціонерної спілки в Березовиці Великій коло Тернополя. У 1937р. було засновано цукроварні в Ходорові і Перемишлі [52; с. 3]. ^МШІЇЖі /^ ^'

Приділяв "Сільський господар" увагу й іншим промислам. Зокрема, з його ініціативи 1928р. почали виникати по селах невеликі кооперативні олійні, які за 8 год. переробляли 1200 кг. насіння.

На Лемківщині , над Сяном, віддавна селяни виплітали з лози різні вироби, які вигідно продавали в місті. Так, жителі с. Монастир виробляли оригінальні чемодани [50; с. 5].

Неодноразово керівництво "Сільського господаря" вказувало на потребу організовувати й інші види сільських кооперативів.

У 1938р. по селах були організовані такі промисли:

Назва промислу | повітів |

сіл |

к-сть виробників

Ткачі | 14 | 36 | 1650

Килимарі | 7 | 20 | 300

Кошикарі | 6 | 18 | 700

Виробники рогожини | 4 |

4 |

426

Решета | 1 | 1 | 300

Іграшки | 1 | 1 | 100

Бондарство | 2 | 8 | 200

Поворозництво | 2 | 2 | 50

Щіткарство | 5 | 5 | 70

Кушнірство | 1 | 7 | 35

Гончарство | 5 | 5 | 35

Разом | X | X | 3936

(Таблицю складено на основі матеріалів преси).

Важливим фактором консолідації та підвищення активності українського населення стали кампанії допомоги при ліквідації наслідків стихійних лих , коли для цього крім урядових , створювалися власні національні господарські структури .

З причин польської колонізації, неплатоспроможності населення , а головне - через зниження збору зернових на 66% весною - літом 1925р. чимало галицьких повітів охопив голод . У червні був створений " Комітет допомоги українському селу "[39; с. 2].

Майже власними силами українське населення ліквідувало наслідки повені , що ЗО серпня - 1 вересня 1927р. створено " Український центральний комітет допомоги жертвам повені " . Його 68 повітових комітетів , які знову функціонували на базі філій "Сільський господар " й "Просвіти " зібрали й перерозподілили 45 тис. злотих, 28,9 тис. доларів, а також 281 вагон картоплі, збіжжя, муки. Цей масово-патріотичний рух став виявом зростання національної єдності й активності українства в умовах польського панування. [20; с. 158].

Отже, досліджуючи українське громадське товариство "Сільський господар", треба сказати, що воно вагомо спричинило до піднесення рівня господарської культури в Галичині. Товариство стало одним із ключових чинників поширення передових форм господарської самодіяльності на селі, що стало підставою піднесення його агрокультури на якісно новий рівень. "Сільський господар" вагомо спричинився до розвитку українського кооперативного руху.

Вставка 6

Таким же шляхом продавали і вовну. Співпраця з державними структурами не виправдовувала сподівань. Після тривалих домагань 1937 р. товариство “Сільський господар” отримало дозвіл на контрактний