1
Аналіз грошового ринку України
курсова робота з мікроекономіки
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. Мікроекономічний рівень господарювання охоплює, по-перше, економічно відособлені одиниці, такі як об'єднання, фірми, підприємства, домогосподарства; по-друге, окремі ринки, конкретні ціни і конкретні товари та послуги.
В економіці поняття господарювання досить широке. Це не лише виробництво продуктів (товарів), а й будь-яка діяльність в економічному, соціальному, правовому, екологічному, територіальному тощо просторі, що обумовлена взаємовідносинами між споживачами та продавцем.
Виходячи з цього мікроекономічний рівень господарювання – це система відносин діяльності мікроекономічних господарських суб'єктів щодо оптимізації співвідношення попиту та пропозиції.
Ринкова економіка має лише два суб'єкти мікроекономічного рівня господарської діяльності:
домашні господарства (сім'я);
підприємства.
Підприємство є другим суб'єктом мікроекономічного рівня господарювання. Воно також є самостійним сектором мікроекономіки і критерієм його виступає товар (продукція чи послуга).
У ринковій економіці підприємство – це товаровиробник і основна виробнича ланка економіки. Воно є суб'єктом господарювання; товаровиробником; організаційною формою господарювання; суб'єктом індивідуального відтворення; суб'єктом і водночас об'єктом маркетингу і менеджменту (управління) тощо.
Основним мотивом виробничої діяльності фірми виступає одержання максимального економічного прибутку. Масу прибутку за певний період часу визначають як різницю між виторгом від продажу готової продукції та витратами фірми на її виробництво.
Витрати виробництва складають основне обмеження в моделі поведінки фірми. У свою чергу вони залежать від продуктивності ресурсів і технології, яку фірма обирає для виробництва даного товару, а також від цін ресурсів.
Теорія виробництва ґрунтується на двох основних припущеннях:
кожен фактор має власну продуктивність і створює свою частку продукту;
в процесі нарощування обсягів виробництва проявляються дві тенденції – спочатку зростання, а потім спадання продуктивності змінного фактора виробництва, діють закони зростаючої та спадної віддачі. У даному розділі ми зосередимо увагу на зв'язку між ефективністю використання ресурсів і формуванням витрат виробництва у короткостроковому періоді. За допомогою виробничої функції з одним змінним фактором проілюструємо дію закону спадної граничної продуктивності.
Викладене вище зумовлює актуальність теми курсової роботи.
Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні основи мікроекономіки.
Предмет дослідження – виробництво та виробничі функції.
Метою курсової роботи є дослідження виробництва та виробничих функцій.
Мета курсової роботи передбачає виконання таких завдань:
дослідити сутність виробництва та його фактори;
охарактеризувати процес виробництва, ресурси і випуск з точки зору мікроекономічної теорії;
дослідити виробничі функції;
визначити витрати виробництва у коротко- та довгостроковому періодах.
Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.
Розділ 1. Сутність виробництва та його фактори
1.1. Процес виробництва. Ресурси і випуск
В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально – як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.
Випуск – це товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, які вироблені фірмою (галуззю) за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.
Ресурси, або фактори виробництва – блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції; основні види факторів – капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницький хист. Власниками факторів є домогосподарства, які продають їх фірмам на ринках відповідних факторів.
Технологія – знання про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага; кількісно характеризується сукупністю норм затрат ресурсів на випуск одиниці готової продукції.
З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва визначаються короткостроковий і довгостроковий періоди.
Короткостроковий період – період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції; його тривалість залежить від технологій виробництва.
Довгостроковий період – період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції (на відміну від короткострокового періоду).
Для спрощення у подальшому аналізі буде розглядатись використання лише двох узагальнених видів ресурсів – капіталу, що може варіюватись лише в довгостроковому періоді, і праці, обсяги використання якої можуть змінюватись і в короткостроковому періоді. Будемо також вважати, що кожна фірма випускає лише один вид продукції в обсязі Q.
Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показниками сукупного, середнього та граничного продуктів.
Якщо зафіксувати обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного (наприклад, праці, обсяг використання якої будемо позначати літерою L), тоді сукупний продукт змінного фактора виробництва (праці – TPL) визначається як обсяг продукції, що виробляє фірма при певному обсязі L використання цього фактора і незмінних обсягах використання всіх інших факторів. Аналогічний показник для капіталу позначається як ТРК.
Середній продукт змінного фактора виробництва (праці – APL, капіталу – АРК) – це відношення сукупного продукту змінного фактора до обсягу фактора, що забезпечив випуск цього продукту [14, 64]:
APL=TPL /L; АРК=ТРК / К.
Ці показники мають також назву продуктивність праці, продуктивність капіталу.
Граничний продукт змінного фактора виробництва (праці – MPL, капіталу – МРК) – додатковий випуск продукції, який забезпечується використанням додаткової одиниці ресурсу [14, 64]:
MPL = ?TP / ?L; МРК = ?ТР / ?К.
Тут ?L = L2 –L1, ?К = K2 – K1 – додаткові обсяги ресурсів, ?ТР = ТР2 – ТР1, додатковий випуск, що забезпечується за рахунок ?L (при фіксованому К) або ?К (при фіксованому L).
Показники MPL і МРК мають також назву гранична продуктивність праці, гранична продуктивність капіталу.
Взаємозв'язок між показниками ТР, АР і МР ілюструє рис. 1.1, де зображено, як будуть змінюватись криві TPL, APL, MPL при збільшенні обсягу використання праці (у певних одиницях