До відкритого тред-юніонізму профспілки вдають-ся тоді, коли не можна жорстко регулювати приплив но-вих працівників цієї кваліфікаційної групи. Тоді через укладання галузевих тарифних угод чи іншим шляхом установлюється певний мінімальний рівень заробітної плати, який відсікає ту ділянку кривої пропозиції тру-дових послуг, що лежить нижче від цього рівня. Крива пропозиції набуває ламаного характеру (рис. 12.3, б).

Ринок праці дає нам приклади, коли і продавець, і покупець займають монопольне становище (так зва-на двостороння монополія). У цьому разі графіки на рис. 12.2 і 12.3, б ніби накладаються один на одного: профспілка вимагає заробітної плати не нижче від мі-німального рівня, а фірма наполягає на значно ниж-чій заробітній платі. Фактична ціна на такому ринку залежатиме від співвідношення сил. Однак є всі під-стави вважати, що в умовах двосторонньої монополії фактична заробітна плата більше наблизиться до рів-ня конкурентного ринку, ніж у разі односторонньої монополії на будь-якому боці.

Розглянуті моделі пояснюють загальний механізм встановлення заробітної плати, але не дають відповіді на запитання про причини диференціації оплати тру-дових послуг окремих груп працівників. Вона пов'я-зана з відмінностями співвідношення попиту та про-позиції в різних сегментах ринку праці. Оскільки працівники неоднорідні за рівнем кваліфікації, здіб-ностями, готовністю працювати у тих чи інших умо-вах, це призводить до диференціації їхньої індивіду-альної продуктивності праці та зумовлює різницю у заробітній платі. Крім того, існують суттєві відмінно-сті у привабливості самої праці: за непривабливу пра-цю виробники змушені платити більшу заробітну плату. Відмінності у заробітній платі пояснюються і тим, що серед продавців трудових послуг існує, як правило, недосконала конкуренція. Вона пов'язана насамперед географічною обмеженістю мобільності трудових ресурсів, інституційними обмеженнями (на-явність вищої освіти чи наукового ступеня для за-йняття якоїсь посади тощо), соціологічними обме-женнями мобільності.

Диференціація заробітної плати багато в чому по-яснюється відмінностями інвестицій, здійсненими ра-ніше у людський капітал. Інвестиції, у людський ка-пітал — це будь-які дії, що підвищують кваліфікацію та здібності працівника. До них належать витрати на освіту, охорону здоров'я, підвищення соціальної мобіль-ності. Вдало здійснені інвестиції повертаються пра-цівникові у вигляді збільшення заробітної плати. Це дуже важливо усвідомити сучасним студентам.

2. Економічна рента

Термін "рента" використовується у повсякденному житті досить широко, і в нього може вкладатися най-різноманітніше значення. Для усунення подальших непорозумінь слід зазначити, що для економіста рен-та — це ціна, що її сплачують за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорст-ко обмежена. Саме жорстка обмеженість ресурсів від-різняє ренту від усіх інших видів доходу.

Зробимо деякі припущення: 1) вважатимемо, що вся земля має однакову якість; 2) вся земля викорис-товується для виробництва тільки одного продукту; 3) земля орендується на конкурентному ринку. За цих умов крива пропозиції землі буде мати абсолютно нееластичний характер (вертикальна пряма лінія). Єдиним дійовим фактором визначення ренти стає по-пит на землю. У свою чергу, він залежатиме від ціни продукції, що вирощується на землі, продуктивності землі та цін на ресурси, які використовуються разом із землею. Так, якщо ціни на продукцію, вирощену на землі зростуть, то крива попиту на землю переміс-титься вправо та збільшить ренту  Нав-паки, зростання цін на добрива, використання яких забезпечує бажаний рівень продуктивності землі, зни-зить попит на землю, а отже, й ренту до рівня R^. Не-гативний вплив факторів попиту може виявитися на-стільки значним, що крива попитута крива про-позиції взагалі не перетинатимуться. За цих умов зем-ля не зможе принести її власникам якогось доходу у вигляді ренти (рис. 12.4).

Як бачимо, зміна розміру ренти ніяк не впливає на кількість землі, що пропонується для використан-ня. Якщо відносно неземельних ресурсів ціна виконує спонукальну функцію, тобто підштовхує власників

ресурсів до збільшення їх пропозиції на ринку, то щодо землі рента такої функції не виконує. Тому економісти вважають ренту надлишком, тобто платою, яка не є обов'язковою для забезпечення наявності землі.

До цього часу ми припускали, що земля має одна-кову родючість. Однак насправді якість різних земе-льних ділянок може відрізнятися досить суттєво: взя-ти хоча б супіски Чернігівщини та чорнозем Черка-щини. Тому одна й та сама праця чи капітал у поєд-нанні з різними за родючістю землями приносить різ-ні результати. Для родючіших земель крива середніх витрат лежатиме нижче, ніж для менш родючих. От-же, користувачі родючої землі за інших рівних умов отримуватимуть додатковий економічний прибуток, який пов'язаний із стійкими відмінностями у якості грунтів. Цей додатковий прибуток називається дифе-ренційною рентою. Оскільки кількість землі обме-жена і хтось уже користується родючою землею, то диференційна рента не може бути ліквідована за ра-хунок перетікання капіталу, а тому власники кращих земель можуть отримати більшу ренту навіть у довго-тривалому періоді.

Однак родючість землі може змінюватися внаслі-док економічної діяльності людини. Використання сучасних технологій вирощування сільськогосподар-ської продукції, додаткові інвестиції в землю можуть дати значно кращі результати порівняно з експлуата-цією земель, що використовуються традиційно. Так виникають відмінності у економічній родючості зем-лі, які теж можуть приносити диференційну ренту. Вони менш стабільні і можуть бути ліквідовані, якщо конкуренти перейдуть до аналогічного варіанту вико-ристання землі.

Економічну ренту можуть отримувати не тільки власники землі, що використовується для сільського-сподарських потреб, а й власники інших природних ресурсів, для яких властива абсолютна обмеженість. Це можуть бути родовища корисних копалин, прива-бливі для туризму території, сили природи (водоспа-ди, ріки тощо). Механізм утворення ренти