Вибір фірмою рішення відносно оптимального обсягу виробництва визначається не лише її метою та обмеженнями, але й ринковою структурою, в
якій вона функціонує
Ціноутворення в різних системах ринку
(монополія, чиста монополія, конкуренція)
курсова робота з мікроекономіки
ЗМІСТ
Вступ
Актуальність теми дослідження. На ринку товарів існує безліч цін. Ще не так давно ціну визначали як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, – це втілена і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-якої споживної-вартості за наявних суспільне нормальних умов виробництва і середнього в цьому суспільстві рівня вмілості та інтенсивності праці.
Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару (тобто затрати суспільне необхідного робочого часу) перевищує вартість іншого, але ринкова ціна його менша. Це пояснюється співвідношенням попиту і пропозиції на товари.
Ціна є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Тому потрібне більш універсальне визначення ціни: ціна – це грошова сума, яку одержують за конкретний товар.
Цінова політика продавця залежить від типу ринку, його особливостей.
В умовах ринку чистої конкуренції, коли реалізується однорідний за якістю товар, припустимо, цемент певної марки, пшениця певного сорту, ціна повністю залежить від співвідношення попиту і пропозиції. Діапазону цін майже немає. Продавець не може маневрувати цінами (ні підвищувати, ні знижувати). Цільова стратегія маркетингу в такій ситуації не потрібна.
В умовах ринку монополістичної конкуренції існує багато варіантів цін на товари однієї споживної вартості. Наприклад, покупцю пропонується 400 видів зубної пасти. Тут продавець може впливати на ціни, а покупець мати широкий вибір товарів, готовий платити за товари за різними цінами. Однак виникає питання, чому існує назва "монополістична конкуренція"? Де тут монополія? Повернемось до нашого прикладу. З запропонованих багатьох видів зубної пасти, припустимо, одна користується особливим успіхом. Вона має марочну назву, яку ніяке інше підприємство не має права використовувати. Отже, марка товару набуває певної монополії на ринку, що дає можливість підприємцю підвищувати ціну на свій товар. Причому мова йде про товар високої якості, який користується серед покупців особливим попитом.
В умовах олігополістичного ринку, коли існує невелика кількість продавців, ціна товару в основному залежить від дій конкурентів. Продавець має чітко реагувати на них. Можливість збільшення або зменшення цін обмежена.
І нарешті, в умовах ринку чистої монополії, коли існує один продавець, ціну регулюють монополісти. Однак на такому ринку на ціну може впливати державне регулювання.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.
Об'єктом дослідження курсової роботи теоретичні засади економіки.
Предмет дослідження – ціноутворення в різних системах ринку (монополія, чиста монополія, конкуренція).
Метою курсової роботи є дослідження ціноутворення в різних системах ринку.
Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
дослідити теоретичні засади ціноутворення в різних системах ринку;
здійснити аналіз практики ціноутворення у різних системах ринку.
Розділ 1. Теоретичні засади ціноутворення в різних системах ринку
1.1. Особливості ціноутворення на конкурентному ринку
Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси:
значне число продавців і покупців;
стандартизована продукція;
незалежність дій продавців і покупців;
об'єктивність ціноутворення, відсутність будь-якого впливу на ринкову ціну;
інформованість покупців і продавців;
вільний вступ і вихід з галузі.
Положення фірми на конкурентному ринку визначається тим, що вона надто мала, щоб вплинути на стан ринку. Ринкова ціна не залежить від обсягу пропонування окремої фірми. Конкурентна фірма є "ціноотримувачем" ("price taker"). Тому попит на продукцію конкурентної фірми є абсолютно еластичним, графічно має вигляд горизонтальної лінії на рівні ринкової ціни (рис. 1.1).
Рис. 1.. Криві попиту та виторгу [9]
Конкурентна фірма, як і будь-яка інша, прагне максимізувати економічний прибуток, який вона визначає як різницю між сукупним виторгом і сукупними витратами: .
Сукупний виторг – це сума грошей, отриманих від продажу продукції на ринку. Оскільки на досконало конкурентному ринку ціна є сталою, то сукупний виторг є лінійною функцією відносно обсягу проданої продукції (рис. 1.1):
Середній виторг – це виторг від реалізації одиниці продукції: . Середній виторг дорівнює ринковій ціні, а крива середнього виторгу співпадає з кривою попиту на продукцію фірми (рис. 1.1).
Граничний виторг – це зміна сукупного виторгу в результаті продажу додаткової одиниці продукції : . За умови фіксованої ринкової ціни кожна додатково реалізована одиниця продукції додасть до виторгу величину, рівну ціні. Тому граничний виторг конкурентної фірми, як і середній виторг, є величиною сталою, а його крива графічно співпадає з лінією ціни, попиту і середнього виторгу (рис. 1.1).
Для обчислення економічного прибутку фірмі потрібна інформація про ціну, обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна фіксована і задається ринком об'єктивно, то основним фактором, що визначає обсяги випуску, є витрати, які зазнають впливу закону спадної віддачі. Порівнюючи сукупний виторг з сукуп-ними витратами на кожному обсязі випуску, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то скільки, і визначає, яким буде результат діяльності.
Логіка раціональної поведінки виробника підказує, що у короткостроковому періоді фірмі варто виробляти продукцію, якщо вона отримує економічний прибуток, або коли сума збитків менша, ніж постійні витрати. Відповідно фірмі варто припинити виробництво, коли збитки перевищують постійні витрати.
Якщо фірма прийме рішення виробляти продукцію, то вона повинна вибрати оптимальний обсяг випуску: у разі прибутковості фірмі потрібно знайти такий рівень випуску, який максимізує прибуток, а у разі збитковості –