5 | 45 | 180 | 5 | 60 | 240 | 5 | 30 | 120 | 5 | 0 | 0 | 5 | 0 | 0

Отже, ми визначили оптимальну схему нелінійного ціноутворення [5]:

Об'єм придбання (шт.) | Ціна (грн.)

1 | 400

2 | 400

3 | 300/400

4 | 300

5 | 200

Така схема ціноутворення приносить фірмі прибуток у розмірі 95 тис. грн. на день від продажу даного товару.

Якби фірма вибирала між цінами 200, 300, 400 і 500 грн. не для кожного сегмента попиту, а для всього попиту в цілому, фірма призначила б ціну, рівну 300 крб., і отримувала б прибуток, рівний 85 тис. грн. на день.

р | Qd | р

2 | 550 | 550

3 | 425 | 850

4 | 275 | 825

5 | 135 | 540

Цей приклад показує, що цінова дискримінація приводить до зростання прибутку продавця, що володіє монопольною владою.

3.3. Сезонне ціноутворення

Сезонне ціноутворення служить прикладом цінової дискримінації третього типу. Важливою перевагою сезонного ціноутворення служить автоматичне виключення арбітражу: турист летить до Італії або в листопаді, або в липні, з Флоренції дзвонить додому або в п'ять ранку, або в дванадцять дня, домогосподарка пере і включає електрообігрівачі (тобто використовує електроенергію) або вдень, або вночі і т.д. Всі схеми ціноутворення туристичних фірм, авіакомпаній, телефонних компаній, енергетичних компаній, що передбачають різні ціни залежно від періоду (пори року, дня і ночі, дня тижня), об'єднуватимемо в загальне поняття сезонного ціноутворення.

Для розробки оптимальної схеми сезонних цін фірмі необхідно:*

визначити попит на товар в "піковий" і "мертвий" сезони;*

визначити потужність, необхідну для задоволення попиту пікового сезону;*

визначити оптимальну схему ціноутворення, враховуючи витрати на придбання (оренду) і обслуговування потужності, необхідної для задоволення попиту в піковий сезон.

Розглянемо приклад авіакомпанії, що призначає ціни на авіаквитки в піковий і мертвий сезони. Попит на авіаквитки протягом двох сезонів описується відповідно:

PH = AH – QH

VL = AL – QL, причому АН > AL

де РН, QH – ціна і об'єм продажів квитків в піковий сезон;

VL, QL – ціна і об'єм продажів квитків в мертвий сезон.

Протягом року авіакомпанія несе два типи витрат: витрати на оренду літаків (будемо рахувати величину витрат на оренду r з розрахунку на одного пасажира) і витрати на обслуговування пасажира (контроль, багаж, харчування і т. д.) в сумі АС. На початку року авіакомпанія приймає рішення про величину потужності К, що й зумовлює суму витрат на оренду літаків. Якщо авіакомпанія обслуговує QH пасажирів в піковий і QL у мертвий сезон, її загальні витрати складають:

TC (QH, QL, К) = AC (QH + QL) + rK.

Прибуток, отриманий протягом "пікового" сезону

Прибуток, отриманий протягом "мертвого" сезону

Рис. 3.. Сезонне ціноутворення [19]

Відмінність між стандартною моделлю цінової дискримінації третього типу і проблемою сезонного ціноутворення полягає в тому, що якщо авіакомпанія вибирає потужність, виходячи з об'єму попиту на авіаквитки в піковий сезон
(К – QH), то обслуговування пасажирів протягом мертвого сезону не вимагає додаткових інвестицій у потужності. Ціноутворення пікового сезону включає в граничні витрати – затрати на оренду літаків. В цьому випадку оптимальний об'єм продажів і ціна в піковий сезон складають

QH* = 0,5[AH – AC – r]

PH* = 0,5[AH + AC + r].

Витрати мертвого сезону складаються тільки з витрат на обслуговування пасажирів АС. Оптимальний об'єм продажів і ціна "мертвого сезону" складають

QL* = 0,5[AL – AC]

PL* = 0,5[AL + AC].

Прибуток авіакомпанії, отриманий протягом року, що складається з пікового і мертвого сезонів, складає:

р = 0,25[АН – АС – r][АН – АС + r]+ 0,25[AL – AC].

Обмеженням цінової дискримінації у формі сезонного ціноутворення служить заміщуваність послуг у "піковий" і "мертвий" сезони. Особливо яскраво це виявляється в діяльності телефонних компаній. Крім того, поняття пікового і мертвого сезонів не є ззовні заданими: надаючи достатні знижки, туристичні фірми або ресторани можуть перетворити "мертвий" сезон на "піковий".

3.4. Знижки як метод цінової дискримінації в українській промисловості і торгівлі

Центр економічної кон'юнктури і Вища школа економіки в другій половині 2003 року провели обстеження цінової політики промислових підприємств Укра-їни і підприємств оптової торгівлі м. Київ з метою визначити, наскільки активно вітчизняні підприємства використовують можливість цінової дискримінації за до-помогою знижок. Опитування і промислових, і торгівельних підприємств показав, що значна частина продавців на українському ринку освоїла цей метод цінової політики. Близько чверті промислових і половини торгівельних підпри-єм-ств систематично використовують знижки при призначенні цін різним покупцям.

Загальний стимул використання знижок у промислових підприємств-виробників і торгівельних фірм однаковий – підвищення прибутковості операцій. Але у торгівельних фірм зв'язок між гнучкою ціновою політикою і результатами діяльності прозоріший: знижки прямо пов'язані з об'ємом партії, що купується. Тому підприємства оптової торгівлі суттєво частіше надають знижки крупним покупцям. Причини використання знижок промисловими підприємствами-виробниками набагато більш різноманітні. По-перше, знижки (і надбавки) по відношенню до базової ціни тісно пов'язані з використовуваною формою розрахунку. По-друге, надання і масштаб знижок залежать від терміну і суми передоплати постачань. По-третє, важливою підставою надання знижки служить відсутність заборгованості по постачанню товару. По-четверте, знижки активно використовуються всередині вертикально або горизонтально інтегрованих структур, наприклад, фінансово-промислових груп.

Таблиця 3.

Частота надання знижок покупцям промисловими підприємствами України [5]

Галузь промисловості | Частка підприємств, що надають знижки крупним покупцям (у | Частка підприємств, що надають знижки постійним покупцям (у %) | Середня величина знижки (у %