Фірма в умовах олігополії

курсова робота з мікроекономіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Олігополія – це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями.

Історично склалося так, що в багатьох галузях науково-технічний прогрес вимагає для досягнення ефективності все більших розмірів виробництва, отже, одне підприємство має такі виробничі потужності, що може задовольнити значну частку ринкового попиту. За умов досить стабільного попиту множина дрібних підприємств з високими витратами не здатна вижити. Розвиток деяких фірм на базі науково-технічного прогресу неминуче відбувається за рахунок витіснення або поглинання конкурентів, тому з часом число фірм в галузі скорочується. Менш енергійні фірми банкрутують, виживають найсильніші. Отже, ефект масштабу можна вважати основним бар'єром входження і причиною існування олігополій. Ця обставина робить неможливим перетворення багатьох галузей в більш конкурентні.

Особливою причиною існування олігополії є ефект злиття. Приводом до злиття можуть бути різні мотиви: досягти більшого ефекту масштабу, або зміцнити свою ринкову владу, усунути конкурента, здобути переваги "великого покупця" на ринку ресурсів, тощо. Без сумніву, що переваги крупного виробника часто сприяють злиттю фірм.

Протягом 1990-х років в Україні було, в основному, сформовано основи ринкових відносин та ринкових інституцій. Корінним чином змінився характер економічної діяльності господарських суб'єктів, які все більше почали орієнтуватися на платоспроможний попит, кон'юнктуру ринку, максимізацію прибутку. Однак помітних успіхів у демонополізації виробництва і формуванні конкурентного середовища в українській економіці все ж досягнуто не було. Великі надії покладалися на приватизацію, але виявилося, що в наших умовах вона не створює можливостей для справжньої здорової конкуренції.

У Посланні Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір" поставлено завдання завершити у 2002-2004 рр. формування в Україні базових інституцій ринкової економіки, створити середовище здорової та ефективної конкуренції.

Хоча олігополія припускає певний рівень конкуренції, з усіх ринкових структур вона є ближчою до монополії і вважається більш ефективною порівняно з нею. Розгляд цього типу ринку має важливе значення, оскільки саме олігополія є найбільш поширеною у сучасних високотехнологічних галузях промисловості. Але поведінка олігополіста особливо важко піддається узагальненню. Наявність всезагального взаємозв'язку між фірмами, неможливість передбачити реакцію конкурентів утворюють додатковий фактор невизначеності. Разом з тим проблема стратегічної взаємодії фірм є центральною в дослідженні поведінки олігополістів.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні і практичні засади мікроекономіки.

Предмет дослідження – поводження фірми в умовах олігополії.

Метою курсової роботи є дослідження поводження фірми в умовах олігополії.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Теоретичні аспекти існування ринку олігополій. Основні ознаки олігопольного ринку

1.1. Поняття олігополії

Олігополія – наявність на ринку певного товару декількох дуже крупних фірм, які контролюють значну частину виробництва і збуту і конкурують одна з одною. Кожна така фірма проводить самостійну ринкову політику, але при цьому вона залежить від конкурентів і повинна зважати на них. Товар, що реалізовується олігопольними фірмами, може бути диференційованим (наприклад, автомобілі, комп'ютери), як при монополістичній конкуренції, а може бути й стандартизованим (сталь, алюміній), як при досконалій конкуренції. В будь-якому випадку олігопольна фірма володіє монопольною владою, тобто може впливати на ціну своєї продукції [21, 240].

Звичайно на олігопольних ринках панує від двох до десяти фірм, на які припадає половина і більше загальних продажів продукту. Це робить фірми залежними одна від одної. Кожна фірма в галузі усвідомлює, що зміна ціни продукції або об'єму випуску викличе у відповідь реакцію її конкурентів, і повинна зважати на це. В багатьох випадках олігополія захищена бар'єрами для входу на ринок, схожими з тими, що захищають монополію. Монопольна влада і монопольний прибуток в олігопольних галузях промисловості частково залежать від того, як взаємодіють фірми. Якщо взаємодія має тенденцію до співпраці, а не до конкуренції, фірми можуть отримувати більший прибуток, призначаючи ціни суттєво вище за тих, які склалися б, якби даний ринок був абсолютно конкурентним. Іноді фірми навіть вступають у явну або таємну змову – картель – і спільно координують свої ціни і об'єми виробництва, щоб максимізувати спільні прибутки. В інших випадках олігопольні фірми агресивно конкурують одна з одною, розв'язуючи цілі цінові війни і втрачаючи значну частку прибутків. Олігополія є переважаючою формою сучасного галузевого ринку. Олігопольними галузями промисловості є, наприклад, автомобільна промисловість, виробництво сталі, алюмінію, нафтохімікатів, електрообладнання, комп'ютерів.

Бар'єри для входу в галузь, які створюються олігополістами, аналогічні тим, які захищають монополію. Тут також можливе існування природної олігополії, тому що зростаючий ефект масштабу може зробити неприбутковим існування багатьох фірм на ринку. Патентування і ліцензування технології можуть виключити потенційних конкурентів, а необхідність витрати засобів на рекламу фірми та її товарів і затвердження їх репутації на ринку можуть стати перешкодою для вступу на ринок нових фірм. Такі "природні" перешкоди, вони лежать в основі структури окремо взятого ринку. Крім того, провідні фірми можуть зробити стратегічні дії, щоб утруднити вступ на ринок новачків. Наприклад, вони можуть загрожувати, що переповнять ринок товарами і понизять тим самим ціни у разі входу на ринок нової фірми, а щоб ця загроза була реальною, вони можуть створити додаткові виробничі потужності. Відзначимо, що перешкоди до вступу на ринок (природні або створені