Звернемося тепер до завдання, що стоїть перед лідером. Лідер розуміє, що якщо він встановить ціну p1, то послідовник запропонує ринку S2(p1) одиниць товару. Це означає, що об'єм випуску, який продається лідером, складе:

r(p1) = D(p1) – S2(p1).

Функція r(p1) називається кривою залишкового попиту, з якою стикається лідер. Тоді функція прибутку для лідера:

р1(p1) = p1 · r(p1) – с1(r (p1)).

І проблема максимізації прибутку:

Умова максимізації прибутку першого порядку:

З цієї умови максимізації прибутку 1-го порядку визначаємо ціну р1*, яку повинен встановити лідер. А потім знаходимо оптимальний об'єм випуску, відповідний цій ціні для лідера:

y1*= r(р1*),

і для послідовника:

y2*= S2(р2*),

Можна задатися питанням, що переважніше для фірми – бути лідером чи послідовником? Тут фірма 1 встановлює ціну р1* і рівень випуску у1*. Фірма 2 має право вибору об'єму пропозиції: вона може пропонувати такий самий випуск, як і фірма 1. Але для неї краще вибрати той випуск, який лежить на кривій пропозиції фірми 2.

Інтуїтивно, причина того, що фірма вважає за краще бути послідовником при послідовному встановленні ціни, полягає в тому, що лідер повинен зменшувати об'єм випуску для того, щоб підтримувати ціну на високому рівні, тоді як послідовник може приймати ціну як фіксовану і виробляти так багато, як він хоче, тобто послідовник може виступати як "безбілетник", паразитуючи на обмеженні випуску лідером.

А що переважніше в моделі Штакельберга – бути лідером чи послідов-ником? При заданих в нашій моделі передумовах вигідніше бути лідером.

Приклад цінового лідерства. У травні 1963 р. американська корпорація General Electrics оголосила про нову політику встановлення цін на турбогенератори. Одним з елементів цієї політики була публікація нового спрощеного прейскуранта цін, який дозволив конкуренту Westing house досить просто підраховувати прейскурантну ціну будь-якого генератора. G.E. також оголосила про стандартний коефіцієнт, який вона застосовуватиме до прейскурантної ціни при кожній операції і заявила про свій намір не відхилятися від стандарту: прейскурантна ціна, помножена на оголошений коефіцієнт при укладенні операцій. Звичайно, коефіцієнт з часом змінювався, але про всі зміни G.E. оголошувала відкрито. Westing house знала, як розрахувати прейскурантну ціну і могла пристосовуватися до цінового лідерства G.E. завдяки вживаному коефіцієнту. Протягом 12 роки обидві фірми застосовували прейскурантні ціни і коефіцієнти, поки життя не зіштовхнуло їх з антитрестовими властями.

2.3. Олігопольні утворення на ринках України

Ринок ефективно функціонує тоді, коли для товаровиробників існує конкурентне середовище. Це означає, зокрема, що покупці (споживачі) повинні мати вибір між конкуруючими пропозиціями. Конкуренція є основною формою організації ринку; рівень розвитку конкуренції є індикатором стану ринкової економіки.

Конкуренція, безумовно, є потужною рушійною силою економічного зростання. Однак, на початку XXI ст. розвиток економіки не може ґрунтуватися на вільній досконалій конкуренції. Від того, чи зможемо ми позбутися старого стереотипу розуміння конкуренції зразка XIX ст. і монополії зразка початку XX ст., значною мірою залежатимуть формування ефективної національної антимонопольної політики сьогодні і в майбутньому.

Високий рівень монополізації успадкований українською економікою від колишньої командно-адміністративної системи. Незважаючи на всі заходи конкурентної політики, усі роки незалежності вітчизняна економіка залишається високомонополізованою. Форми прояву цієї монополізації надзвичайно різноманітні, і, на жаль, повною мірою економічною наукою вони ще не виявлені й не досліджені.

Світовий досвід свідчить, що найбільш небезпечним є поєднання економічного монополізму з політичною та адміністративною централізацією. Біля витоків монополістичних структур у колишньому СРСР стояла держава. Однак і сьогодні монополістична поведінка багатьох вітчизняних підприємств прямо або опосередковано пов'язана із діяльністю владних структур. Монополії володіють значними матеріальними, фінансовими й організаційними ресурсами, мають гарантовані ринки збуту, а, отже, й гарантовані доходи. Така ситуація різко посилює їхню роль і значення у політичній сфері українського суспільства [19].

Традиційно основною формою прояву монополізму вважається концентрація ринків із боку продавців-виробників. Однак це далеко не єдиний параметр, до того ж, багато в чому він є формальним. Неефективною є надлишкова економічна концентрація, яка вже не забезпечує зменшення витрат виробництва, але супроводжується істотним ефектом монополізації.

Принципово нові риси в поведінці монополій на ринку виникають в умовах тіньової економіки. У зв'язку із широким розвитком в Україні тіньових економічних відносин вивчення вітчизняних монополій і рівня монополізації зустрічається із значними теоретичними й практичними труднощами.

У тіньовій економіці не можуть не існувати "тіньові" монополії. Розглянемо цю тезу на прикладі такого монополістичного утворення як картель. Картель передбачає угоду між підприємствами щодо спільної координації цін і обсягів виробництва. На ринку завжди існує небезпека, що продавці-виробники можуть діяти в ціновій змові, тобто утворювати картель [3]. В економіці, де переважають тіньові відносини, картелі, як правило, офіційно не реєструються. Угоди щодо узгодження цін укладаються тут в "тіні", але діють вони реально. Юридично не оформлені картелі є в українській економіці досить поширеною монополістичною структурою.

З точки зору економічного зростання важливе значення має забезпечення добросовісної конкуренції на внутрішньому ринку України, включаючи захист від надмірного та неякісного імпорту. На вітчизняному ринку багато прикладів недобросовісної конкуренції і фальсифікації товарів. Органи сертифікації недостатньо контролюють правильність використання сертифікатів. Типовою формою антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування на внутрішньому ринку є обмеження вивезення виробленої продукції за межі "довірених" їм територій (області, району, міста).

Розглянемо як приклад конкурентну ситуацію на декількох товарних ринках України. Насамперед, на ринку нафтопродуктів, який займає