1) рівню ефективності;

2)рівню фінансових ризиків;

3) рівню ліквідності.

2. Вплив інфляції на основні економічні показники ефективності інвестицій

Інфляція – з макроекономічної точки зору – це диспропорція попиту та пропозиції, а також інших пропорцій у народному господарстві, що веде до зростання цін. Інфляція вимірюється за допомогою індексу цін, який можна розрахувати як по роздрібних, та к і по оптових цінах.

За всю недовгу історію існування економіка України ще не мала нульового показника інфляції, і виходячи з тенденцій розвитку світо-вої економіки, навряд чи колись матиме навіть за умови реаліза-ції позитивного сценарію розвитку. Існує два шляхи врахування інфляції при розрахунку вартості капіталу. У першому випадку можна виключити вплив інфляції як з вартості капіталу, так і з очі-куваних грошових потоків. У даному разі чиста теперішня вартість і дохід розраховуються на основі нетто-підходу до інфляції.

Альтернативний підхід полягає в тому, щоб обчислити і вар-тість капіталу, і грошові потоки з урахуванням інфляції (брутто-підхід). Загальноприйнятим серед фінансових аналітиків є твер-дження стосовно того, що брутто-підхід є кращим. Варто зазна-чити, що вартість капіталу і грошові потоки повинні розрахову-ватись разом, тобто або з нетто, або з брутто-інфляцією. Звичай-ною помилкою в інвестиційних розрахунках є те, що тільки один з факторів, скажімо, вартість капіталу, розраховується з брутто-інфляцією, а інший, скажімо, грошовий потік, з нетто-інфляцією. Звичайно, це неправильно.

Видалення поправки на інфляцію з вартості капіталу. Ми вже розглядали розрахунок поточної ринкової вартості рі-зних джерел капіталу: позичок, привілейованих акцій, звичайних акцій тощо. Величини цих вартостей включали і інфляцію (брут-то-підхід). Під брутто-інфляцією ми розуміємо, що постачальни-ки коштів збільшують дійсну дохідність, яку вони очікують, на величину, що враховує очікуваний середній рівень інфляції за період, протягом якого позичальником використовуються кошти. Наприклад, позичка з фіксованою відсотковою ставкою надаєть-ся на 5 років з реальною ставкою 4 % річних. Кредитор очікує, що середньорічне значення інфляції за цей період становитиме 7 %. Таким чином, номінальна відсоткова ставка, яку кредитор виставлятиме на позичку, становитиме:

(1,04) х (1,07)-1=1,113-1=11,3%.

Формула для конвертації реальної відсоткової ставки у номі-нальну з урахуванням інфляції має такий вигляд:

i = ( 1+r )( 1+f ) - 1,

Де і — номінальна ставка за умов брутто-інфляції;

r — дійсна відсоткова ставка;

f— очікуваний рівень інфляції на період дії позички.

Усі наведені раніше розрахунки дають значення відсоткових ставок за умови брутто-інфляції. Для того щоб розрахувати вар-тість капіталу за умови нетто-інфляції, можна застосувати таку формулу:

Якщо вартість капіталу за умови брутто-інфляції має за розра-хунками становити 15 %, а очікуваний рівень інфляції за даний період — 9 %, тоді вартість за умови нетто-інфляції або реальна вартість, становитиме:

Варто зазначити, що просте зменшення на величину очікува-ної інфляції вартості капіталу (брутто-інфляційної) не дає точно-го значення реальної ставки, хоча результат зрідка різнитиметься більше ніж на 1 %.

Оцінка очікуваної інфляції на майбутній період. Попередні розрахунки, як видно, вимагають від аналітика ви-значитися з очікуваним рівнем інфляції на майбутній період. В дійсності очікувані оцінки не надто вже точні. Аналітику необ-хідно лише оцінити очікування ринку у формі середнього зна-чення інфляції на майбутній період. Наприклад, у Великобританії існують такі державні облігації, дохідність яких залежить від ін-фляції у майбутньому. Поточна цінність цих облігацій прирівню-ється до облігацій, захищених від інфляції, і дає хорошу оцінку очікувань ринку стосовно середнього значення показника інфля-ції на майбутнє. Альтернативним можна вважати метод, за якого розраховується середнє значення прогнозованих показників ін-фляції на певний період, отриманих від різних аналітичних агент-ств, що займаються економічним прогнозуванням.

Підхід нетто-інфляція.

Тепер у нас є все для розрахунку чистої теперішньої вартості або надходжень від проекту за умови нетто-інфляції. Грошові по-токи приводяться у гривнях на відповідний рік. Зазвичай викори-стовуються грошові суми, які розраховані на початку проекту. Ставка дисконтування, що використана для цих нетто-грошових потоків, приймається рівною вартості капіталу компанії за умови нетто-інфляції. Приклад розрахунку наведено у табл. 1.

Таблиця 1

ОЦІНКА ДИСКОНТОВАНИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

Слід зауважити, що оцінки дисконтованих грошових потоків, які використовують один і той самий показник інфляції, дають здин і той же результат у разі, коли і грошові потоки, і ставки дис-контування виражають або через нетто, або через брутто-інфляцію.

Підхід брутто-інфляція.

Альтернативний підхід до врахування інфляції при оцінці проектів полягає у розгляді грошових потоків за умови брутто-інфляції. Оскільки ринкова ціна капіталу уже враховує поправку на очікувану у майбутньому інфляцію, немає сенсу перерахову-вати цю цифру.

Узгодження розрахованих грошових потоків з майбутньою інфляцією порушує важливе питання стосовно того, чи повинні майбутні грошові потоки коригуватися за якимось одним індек-сом інфляції, чи за серією індексів, що представлятимуть величи-ну очікуваної інфляції на кожному з часових проміжків, що складають грошовий потік. Обліковці можуть зазначити, що ця проб-лема є подібною до проблеми врахування інфляції у бухгалтерсь-кому обліку. Використання одного індексу являє собою підхід, що ґрунтується на поточній купівельній спроможності, використання °яду індексів — підхід, що базується на поточній обліковій вартості.

Як зазначалося раніше, нетто і брутто-методи дають однакові результати за умови використання методу одного індексу, оскільки коригування ставки дисконтування повністю врівноважить коригування майбутніх грошових потоків. Значення чистої тепе-рішньої вартості є однаковим в обох випадках (табл. 1). Якщо ж для коригування складових грошового потоку використовуються різні індекси, результуюче значення чистої теперішньої вартості не збігатиметься, оскільки поправки на інфляцію, застосовувані кредиторами до вартості капіталу, скоріш за все не врівноважу-ються середньою величиною поправки на інфляцію для різних грошових потоків.

Використання серії індексів забезпечує