Профспілка, яка може "нав'язати" підприємцям галузі будь-який рівень зарплати, бо об'єднує всіх робітників, вибирає ставку wU, вищу за рівноважну wC. Робітники, організовані профспілкою, не будуть найматись за нижчу ставку. Це означає, що для фірми крива пропонування праці зміщується в положення wUASL і на відрізку wUA пропонування стає абсолютно еластичним, а його крива – горизонтальною прямою. Як відомо, ставка зарплати – це граничні видатки фірми на працю (w = MEL). В точці ЕU вони стають рівними граничній доходності останнього з LU робітників. Діючи за правилом MRPL = MEL, фірма скорочує число зайнятих до LU. Якщо профспілка ставить своїм завданням максимізувати зайнятість робітників у галузі, вона погодиться на ставку зарплати, яка відповідає точці конкурентної рівноваги Е.

Тепер розглянемо ситуацію, коли ринок праці монопсонічний. Якщо на такому ринку сформувалась сильна профспілка, то виникає двостороння монополія.

Профспілка, яка контролює пропонування праці й може впливати на ставки зарплати, виступає як монопольний продавець. Вона протистоїть монопсонічному наймачу праці, який також може впливати на ставки зарплати через зміну зайнятості. В такому випадку представники профспілки ведуть переговори з представниками фірми – монопсоніста або кількома крупними олігопсоністами відносно колективного договору.

Процес укладання угоди графічно ілюструє, рис. 2.4. Якби на ринку праці не було профспілки, то монопсоніст прийняв би рішення згідно правила MRP = ME. Тоді кількість найнятих становила б Lms із ставкою зарплати wms. Профспілка як продавець робочої сили, має справу з кривою попиту DL, кожна точка якої визначає максимально можливу величину ставки зарплати для кожної кількості найнятих, рівну граничній доходності праці (w = MRPL).

Рис. 2.. Двостороння монополія на ринку праці [17, 308]

Крива пропонування праці для продавця – монополіста невизначена. Профспілка намагається продати товар дорожче, ніж це дозволяє крива SL. Для визначення ставки і числа зайнятих профспілка може скористатись загальним правилом максимізації прибутку, яке застосовує проста монополія (MR = МС). Ставка зарплати (wU) буде максимізуватись за умови, що кількість найнятих відповідатиме точці перетину MRL і SL (LU робітників), вона визначається за кривою попиту і є значно вищою за монопсонічну.

Неможливо точно визначити, яка з можливостей реалізується. Якщо сторони підуть на поступки; то логічно очікувати, що результат буде проміжним. Але сторона, яка має більшу силу і ефективнішу стратегію, може добитись ставки, ближчої до запропонованої нею. Наприклад, якщо профспілка реально загрожує страйком, або навпаки, коли фірма-наймач загрожує знайти робітників, які не є членами профспілки, переговори можуть закінчитись тим, що в колективний договір увійде ставка зарплати, близька до конкурентної wc. Це означає, що монополія на одному боці ринку може знищити монопсонію на іншому боці. Якщо ситуація наблизиться до конкурентної, то рівень зайнятості збільшиться до Lc.

Серед західних економістів відсутній єдиний погляд на роль профспілок та їх вплив на економіку. Деякі вважають, що профспілки чинять негативний вплив на економіку. Сприяння підвищенню рівня зарплати членів профспілки має наслідком зниження рівня зайнятості в економіці та оплати праці у непрофспілковому секторі. Профспілки негативно впливають на ефективність розподілу трудових ресурсів та їх продуктивність, стримуючи зростання продуктивності протидією впровадженню нових технологій, які скорочують робочі місця і т.п. Негативно впливають на ефективність страйки, що гальмують роботу багатьох виробництв. В результаті мають місце втрати національного продукту. Інші дослідження доводять, що негативний вплив профспілок на ефективність досить незначний.

Ряд економістів вважають вплив профспілок на економіку позитивним: боротьба профспілок за підвищення зарплати змушує фірми вдосконалювати методи виробництва та організації праці і тим самим досягати підвищення ефективності; профспілки сприяють скороченню плинності кадрів.

Існують також докази того, що профспілки посилюють економічну рівність в суспільстві, і докази, що вони посилюють економічну нерівність. Нерівність виникає через "ефект зарплати", коли підвищена зарплата для членів профспілки веде до зниження її в неорганізованих сферах через нераціональний розподіл трудових ресурсів. Але вирівнювання ставок завдяки боротьбі профспілок за встановлення єдиної ставки зарплати для робітників, що виконують однакову роботу в межах однієї фірми і навіть в різних фірмах, перекриває нерівність, викликану "ефектом зарплати".

Складним є питання щодо впливу профспілок на розвиток інфляції. Деякі економісти схильні вважати, що підвищення зарплати на вимоги профспілок може спричинити інфляцію витрат. Коли витрати зростають, то обсяги виробництва скорочуються, а ціни зростають. Але витрати на одиницю продукції будуть зростати лише у випадку, коли зростання номінальної зарплати перевищує зростання продуктивності праці. Прихильники теорії інфляції попиту вважають, що підвищення зарплати лише супроводжує інфляцію, є її наслідком, а не причиною. Дослідження спалахів швидкої інфляції показало, що вона не мала ніякого відношення до зростання зарплати, а була викликана або збільшенням державних видатків, або пов'язана з діяльністю ОПЕК.

Висновки

Дослідивши особливості ринків праці з досконалою і недосконалою (монопсонія) конкуренцією, можна зробити наступні висновки:

1. Ринок праці – це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару "робоча сила". Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

2. Кожній державі притаманні свої особливості формування ринку праці