Дотримуючись середньої ціни Рс, фірма|фірма-виготовлювач| реалізує Qc| од|. продукції. Оскільки при підвищенні ціни на її продукцію конкурент не стане підвищувати ціну на свою, то об'єм|обсяг| продажів даної фірми|фірма-виготовлювач| скоротиться не до Qв|, а до QB|’ унаслідок|внаслідок| відходу|догляд| частини|частка| покупців до конкурента. Якщо фірма|фірма-виготовлювач| перейде від середньої ціни до низької, то конкурент теж|також| понизить|знизити| ціну на свою продукцію, і в результаті кожна фірма|фірма-виготовлювач| збереже свій контингент покупців. Вигину|згин| кривої попиту відповідає розрив кривої граничної виручки, і коли точка|точка,точка-тире| Курно опиняється в цьому розриві, тоді зміна граничних витрат|затрата| виробництва не викликає|спричиняти| зміни ціни. Цим пояснюється стійкість цін на олігопольному| ринку.

Хоча в даному прикладі|зразок| поведінка дуополістів|, що привело до рівноваги при середніх цінах, не відповідає передумовам Курно, стала рівновага тотожна рівновазі Курно: жодна з фірм|фірма-виготовлювач| не зацікавлена змінювати|зраджувати| ціну на свою продукцію, поки|доки| її конкурент не міняє|змінювати,замінювати| ціну на свою. У теорії ігор розглянута|розгледіти| модель поведінки гравців відома під назвою|назва| “дилема ув'язненого”. “Двох ув'язнених звинуватили в сумісному|спільний| здійсненні злочину. Вони знаходяться|перебувати| в окремих тюремних камерах і не можуть підтримувати зв'язок один з|із| одним. Кожного попросили признатися в скоєнні злочину. Якщо обидва увязнених зізнаються, кожен отримає|одержить| термін ув'язнення в 5 років. Якщо ніхто не признається, судове переслідування буде важко довести до кінця, і тому увязнені можуть отримати|одержати| дворічний термін покарання|наказання|.

З іншого боку, якщо один ув'язнений зізнається, а інший ні, той, хто|КТО| признається, отримає|одержить| 1 рік ув’язнення|укладення,ув'язнення|, а інший сяде у в'язницю на 10 років. ... Перед цими увязненими стоїть дилема. Якби вони могли домовитися про те, щоб не признаватися, тоді кожен пішов би у в'язницю тільки|лише| на 2 роки. Але|та| чи можуть вони довіряти один одному? Якщо ув'язнений А не признається, він ризикує, що цим скористається його колишній спільник. Крім всього іншого, що б не робив|чинити| ув'язнений А, ув'язнений В за рахунок визнання|зізнання| виграє. Так само ув'язнений А завжди виграє завдяки визнанню|зізнання|, і тому ув'язненому В треба турбуватися про те, що якщо він не признається, то втратить перевагу. Отже, найімовірніше, признаються обидва увязнених” (Піндайк P., Рубінфельд Д. Мікроекономіка. М., 1992. С. 356-357).

У ній передбачається|припускатися|, що ухвалене рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| конкурент не може “повернути|обернути| назад”. У нашому прикладі|зразок| це означає, що, після того, як фірма|фірма-виготовлювач| перейшла від середніх цін до високих, вона вже не може повернутися до середніх. Якщо це штучне обмеження на поведінку дуополістів| зняти, то ринкова рівновага в даному прикладі|зразок| може встановитися і при високих цінах на продукцію обох фірм|фірма-виготовлювач|.

Повернемося до питання про те, чи послідує друга фірма|фірма-виготовлювач| за першою|перший|, коли остання підвищить ціну. Якщо друга фірма|фірма-виготовлювач| прийме до уваги, що конкурент у разі|в разі| збереження|зберігання| її ціни на середньому рівні може повернутися до середньої ціни, то вона найшвидше|скоріше,скоріш| теж|також| підніме ціну на свою продукцію, оскільки|тому що| при сумісному|спільний| підвищенні цін у|біля,в| обох фірм|фірма-виготовлювач| прибуток зросте з 8 до 10.

Таким чином, на ринку олігополії без явної змови між конкурентами рівновага може встановитися при ціні, відповідній монопольній. Проте|однак| такий результат тим менш вірогідний, чим більше конкурентів діє в галузі. Із|із| зростанням|зріст| числа конкурентів збільшується вірогідність|ймовірність| того, що хтось ради досягнення тимчасових вигод понизить|знизити| ціну на свою продукцію, підриваючи ринкову рівновагу, що склалася.

2. Ціноутворення в умовах олігополії

2.1. Ціноутворення в умовах олігополії пропозиції

Олігополія пропозиції виникає тоді, коли галузевий попит як сукупний попит безлічі покупців задовольняється невеликим числом виробників. Оскільки на частку олігополіста доводиться значна частина галузевої пропозиції, що дозволяє йому впливати на ціну, то крива попиту на продукцію олігопо-лії, як і на монополізованому ринку, має негативний нахил. Специфічним чинником ціноутворення на олігопольному ринку є те, що при виборі точки на своїй кривій попиту олігополіст разом з эла-стичностью попиту і динамікою витрат виробництва бере до уваги можливу реакцію своїх конкурен-тів. Так, в простому випадку дуополії коли на ринку є лише два продавці (А і В)(РA РB), і объ-емів їх випуску (QA QB). Якщо дуополисты при заданому галузевому попиті, представленому функцією Р = P(Q) = P(QA + QB) як інструмент конкуренції використовують об'єм випуску, дотримуючись однакової ціни: ра = рв = P то прибуток фірми є функцією двох змінних: (QAQB)=P(QAQB) QA -TC(QA). Умовою її максимізації є рівність:

dA / dqA = A / qA + B / qB * dqB / dqA = 0 (2.1.)

Параметр dqB/dqA називається коефіцієнтом реакції, який показує, наскільки змінюється випуск фірми В при зміні випуску фірми А на одиницю. Як правило, у момент ухвалення рішення про об'єм випуску фірмі невідоме дійсне значення коефіцієнта реакції, і вона вимушена спиратися на його очікуване зна-чення. Коли конкуренти ведуть “війну цін”, то функція прибутку приймає вигляд A = A (PAPB), а умова її мак-симизації:

dA / dPA = A / PA + B / PB * dPB / dPA = 0 (2.2.)

В цьому випадку об'єктом прогнозування для фірми стає параметр dPB / dPA.

Характер у відповідь дій одного з конкурентів на дії інших залежить від багатьох об'єктивних і субєк-тивных обставин. Моделі ціноутворення на оліго-полістичному ринку повинні містити певний алгоритм взаємозалежності стратегій суперників. Цим пояснюється існування великого числа теорій ціноутворення на ринку олігополії,