спадної віддачі. Наведемо основні постулати теорії спадної віддачі. Вона виходить з того, що тенденція зменшення продуктивності з'являється не з самого початку розширення виробництва. На низьких обсягах випуску, коли потужності завантажені не повністю, кожна додатково залучена одиниця змінного фактора має зростаючу продуктивність, тобто додає до випуску більше одиниць продукції, ніж попередня. Але на певному рівні випуску, коли фіксовані потужності задіяні повністю, кожна додаткова одиниця змінного ресурсу стає менш продуктивною, з цього моменту починає діяти закон спадної віддачі. В аналізі попиту на фактори виробництва ми спрощуємо ситуацію і припускаємо, що закон спадної віддачі починає діяти з самої першої одиниці змінного ресурсу.
Саме з падінням продуктивності додаткових одиниць ресурсу перед фірмою постає питання: яку кількість кожного ресурсу їй вигідно придбати.
Оскільки фірма на ринку ресурсів виступає як покупець, розглянемо спочатку загальне правило максимізації чистої вигоди для будь-якого покупця. Якщо позначимо сумарні видатки покупця на товар – Е, сукупну цінність покупки для нього – V, а сукупну чисту вигоду – NB, то математично чиста вигода визначається як різниця між цінністю покупки і видатками на неї покупця [10, ]:
NB = V – E. (14.1)
Згідно з законом спадної граничної корисності, кожна додатково придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність. Покупець буде нарощувати чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди не зменшиться до нуля.
Якщо визначити приріст чистої вигоди від додаткової одиниці покупок (граничну вигоду) MB = ?NB / ?Q; приріст цінності додаткової одиниці товару (граничну цінність) MV = ?V / ?Q; приріст видатків на покупку додаткової одиниці товарі (граничні видатки) ME = ?Е / ?Q, то дану закономірність можна описати наступним рівнянням [10, 276]:
?NB / ?Q = ?V / ?Q – ?Е / ?Q = 0, або MB = MV – ME = 0, тобто MV = ME
Рівнянням MV = ME математично описується загальне правило максимізації вигоди для покупця: чиста вигода максимізується, коли гранична цінність покупки стає рівною граничним видаткам.
Фірма як покупець ресурсів в умовах дії закону спадної граничної продуктивності змінного ресурсу керується тим самим правилом максимізації вигоди. Потрібно лише конкретизувати, як визначається показник граничної цінності покупки для фірми в різних ринкових структурах.
У загальному виразі гранична цінність покупки одиниці ресурсу вимірюється показником, який називається гранична доходність ресурсу. Його величина залежить від двох змінних: граничної продуктивності змінного ресурсу (MPF) і граничного виторгу від продажу готової продукції, створеної додатковою одиницею ресурсу (MR).
Гранична доходність ресурсу – це грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва. її можна обчислити за формулою [10, 277]:
MRPF = MPF · MR,
або як приріст сукупного виторгу від приросту змінного ресурсу на одиницю:
MRPF = ?TRF / ?F.
Для конкурентної фірми, в якої граничний виторг співпадає з ціною продукції (MR = Р), показник граничної доходності ресурсу приймає вигляд:
MRPF = MPF · P.
У такому вигляді його називають ще цінністю граничного продукту (VMPF), відповідно можна записати: VMPF = MPF · Р = MRPF.
Граничні видатки фірми на ресурс (MEF) – це зміна величини видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу [10, 277]:
MEF = ?EF / ?F.
Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна незмінна, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і ціною ресурсу:
MEF = ?EF = PF.
Зважаючи на тенденцію спадної продуктивності ресурсу, фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу). Вона буде розширювати попит на ресурс, доки гранична доходність ресурсу буде більшою за граничні видатки (ціну). Як тільки фірма виявить, що гранична доходність ресурсу менша за граничні видатки, вона скоротить попит. Отже, прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні [10, ]:
MRPF = MEF або MRPF = PF.
Ці рівняння описують математично правило оптимального використання ресурсу для максимізації. прибутку будь-якої фірми.
Правило оптимального використання ресурсів аналогічне правилу максимізації прибутку MR = МС, тільки в даному випадку ми акцентуємо увагу не на випуску продукції, а на видатках на ресурси.
Покажемо на прикладі ринку праці роль продуктивності ресурсу і ціни продукції у визначенні попиту фірми на фактор виробництва. У таблиці 1.1 дано кількість одиниць праці (L) і загальну величину випуску продукції за годину (TPL). Нехай ціна продукції Р = 2 грн. Ринок готової продукції досконало конкурентний, тому її ціна є незмінною. За одиницю праці приймаємо працю одного найнятого робітника протягом години.
Таблиця 1. [10, 278]
Одиниці ресурсу (робітн./ год.),
L | Обсяг випуску продукції (од./год.),
ТРL | Граничний продукт (од./год.),
МРL = ?ТРL / ?L | Сукупний виторг (грн.),
TR = P · ТРL | Гранична доходність ресурсу (грн.),
MRPL = MPL · P
0 | 0 | 6
5
4
3
2
1 | 0 | 12
10
8
6
4
2
1 | 6 | 12
2 | 11 | 22
3 | 15 | 30
4 | 18 | 36
5 | 20 | 40
6 | 21 | 42
Обчислюємо прирости продукції у фізичних одиницях (колонка 3), сукупний виторг (колонка 4) та граничну доходність ресурсу праця (колонка 5). Отримані дані колонки 5 ілюструють закон спадної граничної доходності праці MRPL: перший робітник дає продукції на суму 12 грн., другий – на суму 10 грн., третій – 8 грн. і т.д.
Чистий ефект від найму