Зауважимо, що в аналізі ринку праці ми використовуємо поняття реальної заробітної плати, тобто беремо номінальну (грошову) ставку зарплати в умовах незмінності цін на товари і послуги для найманих робітників. Якщо позначимо годинну реальну ставку зарплати W, то правило оптимального використання праці можна записати: MRPL = w. Це означає, що останній з найнятих робітників повинен мати таку продуктивність за годину, щоб його гранична доходність була рівна ставці зарплати. Гранична доходність попереднього робітника перевищує ставку заробітної плати, а наступний робітник мав би граничну доходність меншу, і не відпрацьовував би своєї зарплати, тому він не буде найнятий за даного рівня ставки зарплати. Зміна ставки визначає кількість наіінятих робітників.

Використовуючи дані таблиці 1.1. ми можемо визначити, що за ставки заробітної плати 10 грн. фірма найме тільки двох робітників (їх MRPL – 12 і 10 грн.), для найму чотирьох робітників потрібно, щоб ставка зарплати знизилася до 6 грн. Якщо ж погодинна оплата праці в результаті конкуренції на ринку впаде до 4 грн., фірма пред'явить попит на 5 робітників. Таким чином, максимізуючи прибуток, конкурентна фірма наймає робітників до точки, де гранична доходність праці дорівнює ставці заробітної плати.

Якщо динаміку граничної доходності праці за даними таблиці 1.1 ми зобразимо графічно (рис. 1.1), то одержимо криву, яка є не чим іншим, як кривою попиту фірми на працю (DL). Кожна точка на цій кривій показує число робітників, яких найняла б фірма за кожної з можливих ставок заробітної плати.

Рис. 1.. Попит конкурентної фірми на фактор виробництва [10, 279]

Тепер змоделюємо ситуацію, коли фірма продає свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції. Як ми знаємо, і на монопольному, і на олігополістичному ринку, і на ринку монополістичної конкуренції фірми стикаються зі спадною кривою попиту на свою продукцію. Це означає, що фірма змушена знизити ціну, якщо вона хоче реалізувати більшу кількість продукції.

Перенесемо дані про сукупну і граничну продуктивність праці з таблиці 1.1 в таблицю 1.2, але візьмемо змінний рівень цін на готову продукцію.

Таблиця 1. [10, 280]

Одиниці ресурсу (робітн. на год.),

L | Сукупний продукт (од./год.),

ТРL | Граничний продукт (од./год.),

МРL | Ціна продукції (грн.),

Р | Сукупний виторг (грн.),

TR | Гранична доходність ресурсу (грн.),

MRPL

0 | 0 | 2,6 | 0

1 | 6 | 6 | 2,0 | 12 | 12

2 | 11 | 4 | 1,8 | 19,8 | 7,8

3 | 15 | 1,6 | 24 | 1 2

4 | 18 | 2 | 1,4 | 25,2 | -1,2

5 | 20 | 1 | 1,2 | 24 | -3.0

6 | 21 | 1,0 | 21

Зі збільшенням обсягу реалізації ціна спадає від 2 грн. до 1 грн. (колонка 4). В цьому випадку гранична доходність ресурсу також спадає, причому значно швидше, ніж у конкурентної фірми. У конкурентної фірми VMPL спадає лише через зменшення граничної продуктивності фактора, а в умовах недосконалої конкуренції MRPL знижується з двох причин: через зменшення граничної продуктивності фактора виробництва, а також через падіння ціни на продукцію за зростання випуску.

Таблиця 1.2 показує, що другий робітник за годину додає до загального обсягу випуску 5 одиниць продукції, які можна продати за 1,8 грн., отже, одержати 9 грн. Але приріст виторгу від використання другого робітника становить лише 7,8 грн. Таким чином, гранична доходність другого робітника (MRPL) буде не 9, а тільки 7,8 грн. (19,8 – 12,0), тому що частина виторгу втрачається через продаж продукції, виготовленої першим робітником, за заниженою ціною.

Якби було продано лише 6 одиниць продукції першого робітника за ціною 2 грн., виторг становив би 12 грн. Продавши ж їх за 1,8 грн., фірма одержала тільки 10,8 грн., отже, втрата виторгу від продажу продукції першого робітника становить 1,2 грн. Другий же робітник додає до виторгу 9 – 1,2 = 7,8 грн.

Додатковий виторг від використання третього робітника може бути одержаний фірмою тільки за умови встановлення ще нижчої ціни на всю продукцію. Фірма втрачає частину виторгу від продажу продукції попередніх робітників, тому MRPL третього робітника становить лише 4,2 грн., а не 6,4 грн. (4 Ч 1,6 грн.). Цим пояснюється зменшення додаткового ефекту від найму додаткових робітників. Тому монополія за ставки заробітної плати 10 грн. найме не двох робітників, як конкурентна фірма, а лише одного. А коли ставка зарплати впаде до 6 грн., монополіст найме двох, в той час як конкурентна фірма – чотирьох робітників.

Побудувавши графік граничної доходності робітників за умов досконалої та недосконалої конкуренції (рис. 1.2), ми бачимо, що крива MRPL(m) монополіста спадає більш стрімко, ніж MRPL(c) конкурентної фірми. Отже, попит на ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника.

Рис. 1.. Попит на ресурси в умовах недосконало конкурентного ринку [10, 281]

Через швидке падіння ефективності додаткових робітників фірма в умовах недосконало конкурентного ринку слабше реагує на зниження заробітної плати. Цим пояснюється небажання монополіста використовувати більше ресурсів і розширювати виробництво.

Зниження цін на продукцію швидко зменшує масу прибутку, тому монополія за інших рівних умов виробляє менше продукції, ніж фірма в умовах досконалої конкуренції. Якщо монополія або інші структури недосконало конкурентного ринку використовують досягнення технічного прогресу і завдяки цьому знижують витрати на одиницю продукції, то