Важливим фактором еластичності є здатність ресурсів до взаємозаміни. Чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього. Прикладом високої взаємозамінності можуть бути різні види деревини, яка застосовується у виробництві меблів. Якщо ціна на один з видів деревини підвищиться, то виробник легко замінить її рівноцінною з точки зору споживчих якостей іншою деревиною. Зрозуміло, що еластичність попиту на різні види деревини як матеріал для меблів дуже висока. Але, наприклад, боксити – абсолютно незамінна сировина для виробництва алюмінію, тому попит виробників на цю сировину дуже нееластичний. Важливу роль тут може відігравати фактор часу. Це стосується заміни праці капіталом. Потрібно чимало часу, щоб сконструювати механізми, які б дозволили замінити живу працю машиною і зменшити попит на неї.

Похідний характер попиту на ресурс означає, що його еластичність залежить від еластичності попиту на готову продукцію, яку виробляють за допомогою даного ресурсу. Чим вища еластичність попиту на продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки.

Питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми також впливає на еластичність попиту на ресурс. Якщо видатки на даний ресурс становлять значну частку сукупних видатках, еластичність попиту на нього буде вища. Наприклад, у транспортних організаціях попит на паливо значно еластичніший, ніж попит на мастильні матеріали, які займають незначне місце у сукупних видатках.

1.3. Ринковий попит на ресурс

Розглянемо ринковий попит в умовах ринку досконалої конкуренції. Визначити сукупний ринковий попит на ресурс значно складніше, ніж на попит готову продукцію. Весь обсяг певного виду продукції належить до однієї галузі, тому, щоб визначити ринковий попит на готову продукцію, досить додати обсяги попиту всіх споживачів чи фірм, які купують галузеву продукцію. Галузевий попит і буде ринковим попитом.

Цей метод не підходить для ринку ресурсів. Багато ресурсів (робоча сила, енергія, метал, земля як просторовий об'єкт, тощо) застосовуються в різних галузях. Отже, сукупний ринковий попит на ресурс представляє собою суму попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс. Крива ринкового попиту може бути побудована після того, як визначено галузеві попити. Тоді її можна визначити як горизонтальну суму обсягів попиту певних галузей за кожної можливої ціни.

Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм, що функціонують в умовах досконало конкурентного ринку. Крива попиту для кожної конкурентної фірми будується на основі припущення про незмінність ціни готової продукції. Для галузі таке припущення нереальне. Якщо ціна ресурсу знизиться, і всі фірми розширять попит на нього, обсяги виробництва значно зростуть, перевищать обсяги попиту, внаслідок чого ціна готової продукції знизиться. Крива дійсного галузевого попиту на ресурс повинна враховувати факт зниження ціни готової продукції.

Рис. 1.. Побудова кривої галузевого попиту на ресурс [10, 286]

Дослідимо процес побудови кривої галузевого попиту на змінний ресурс за допомогою рис. 1.4. Припустимо, що галузь спочатку знаходилась у стані рівноваги в точці Е0, ціна ресурсу становила PF'. Ціна готової продукції Р0. За незмінності ціни готової продукції крива попиту кожної фірми на змінний ресурс співпадає з кривою граничної доходності ресурсу. Підсумувавши обсяги попиту всіх фірм галузі, одержимо криву MRP1. Але вона не є дійсною кривою галузевого попиту на ресурс, тому що одержана з припущення про незмінність ціни готової продукції.

Нехай ціна ресурсу впала до рівня PF'. За інших рівних умов фірмам вигідно збільшити обсяги попиту на ресурс, рівновага зміщується в точку Е1 вниз по умовній кривій MRP1. Всі фірми розширюють виробництво, в результаті чого ціна готової продукції падає нижче Р0. Це в свою чергу зменшує граничну доходність фактора. Крива MRP1 зміщується ліворуч у положення MRP2, точкою нової рівноваги стане Е2 на кривій MRP2. Вона вже відображає зміну ціни готової продукції, тому належить до кривої галузевого попиту. З'єднавши точку початкової рівноваги Е0 з точкою нової рівноваги Е2, одержуємо криву галузевого попиту на ресурс DF. Крива DF реальна, тому що враховує зміну ціни ресурсу і зміну попиту на ресурс (наприклад, збільшення зайнятості) та зміну ціни готової продукції.

Як показує рис. 1.4, крива галузевого попиту більш стрімка, ніж галузеві криві граничної доходності MRP1 та MRP2, побудовані за припущення про незмінність цін готової продукції, тобто галузевий попит на ресурс менш еластичний. Це означає, що зі зниженням ціни ресурсу кожна фірма розширила обсяги залучення ресурсу і випуску продукції, але на меншу величину, ніж планувалося.

Таким же методом можна визначити криві попиту всіх галузей економіки, де застосовується даний ресурс. Додавши обсяги попиту на ресурс всіх галузей за кожної можливої ціни, одержимо сукупний ринковий попит на ресурс.

Якщо фірма – монополіст, то її попит на ресурс є одночасно і галузевим попитом. Крива попиту монополії відображає зміну ціни на готову продукцію, тому вона більш стрімка, ніж у конкурентної фірми.

1.4. Попит фірми на декілька факторів виробництва. Оптимальне співвідношення ресурсів

У довгостроковому періоді фірми можуть змінювати обсяги всіх використовуваних ресурсів. При цьому вони намагаються виробляти продукцію якомога ефективніше, тому важливо визначити оптимальне співвідношення всіх факторів виробництва. Розглянемо загальні принципи оптимального використання ресурсів на дворесурсній моделі. Аналіз можна застосовувати для будь-якого числа ресурсів.

У довгостроковому періоді фірма повинна