1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11

0 | 0 | 10

8

6

5

4

3

2 | 5

4

3

2,5

2

1,5

1 | 0 | 5

4

3

2,5

2

1,5

1 | 0 | 21

18

15

12

9

6

3 | 7

6

5

4

3

2

1 | 0 | 10,5

9

7,5

6

4,5

3

1,5

1 | 10 | 5 | 21 | 10,5

2 | 18 | 9 | 39 | 19,5

3 | 24 | 12 | 54 | 27

4 | 29 | 14,5 | 66 | 33

5 | 33 | 16,5 | 75 | 37,5

6 | 36 | 18 | 81 | 40,5

7 | 38 | 19 | 84 | 42

Щоб знайти таке співвідношення праці і капіталу, яке дозволяє мінімізувати витрати на заданий обсяг випуску, обчислюємо граничні продуктивності кожного ресурсу (колонки 3 і 8), а також знаходимо відношення МР Р, які заносимо в колонки 4 і 9.

Уважно розглянувши одержані співвідношення продуктивності на одиницю затрат (МР Р), знаходимо, що фірма може мінімізувати витрати на різні обсяги виробництва, залучивши ресурси у наступних пропорціях:

1L + 3К для обсягу випуску 64 одиниці продукції (10 + 54);

2L + 4К для обсягу випуску 84 одиниці продукції (18 + 66);

3L + 5К для обсягу випуску 99 одиниць продукції (24 + 75);

5L + 6K для обсягу випуску 114 одиниць продукції (33 + 81);

1L + 1К для обсягу випуску 122 одиниці продукції (38 + 84).

Яке з цих співвідношень буде оптимальним, максимізуючим прибуток? Щоб знайти таке співвідношення ресурсів, треба порівняти граничну доходність кожного ресурсу з його ціною, знайти рівність MRP = Р для праці і для капіталу.

Нехай фірма продає свою продукцію на досконало конкурентному ринку за ціною 0,5 грн. за одиницю. Обчислюємо сукупний виторг від продукту праці і продукту капіталу, заносимо їх відповідно до колонок 5 і 10. Далі обчислюємо граничні доходності (MRP) кожного ресурсу (колонки 6 і 11). З одержаних даних знаходимо, що оптимальним співвідношенням ресурсів буде 5L + 6K, для якого MRPL = 2 грн. = PL, MRPK = 3 грн. = РК. З цим набором ресурсів фірма зможе виробити 114 одиниць продукції, і цей обсяг буде оптимальним, тому що максимізує економічний прибуток фірми. За такого обсягу випуску видатки фірми на ресурси становлять 28 грн. (ТС = 5 Ч 2 + 6 Ч 3 = 28), а одержаний сукупний виторг – 57 грн. (TR = 114 Ч 0,5). Звідси ЕР = TR – ТС = 57 – 28 = 29 грн. Розрахувавши економічний прибуток на інші обсяги виробництва, можна переконатись, що він буде меншим.

З застосуванням двох змінних факторів крива попиту на окремий ресурс змінює свою еластичність. Наприклад, зі зниженням заробітної плати граничні витрати виробництва продукції в цілому зменшуються, фірмі вигідно розширити випуск. Фірма пред'явить більший попит на працю і капітал. Одночасно зі збільшенням кількості машин зростає фондоозброєність і гранична продуктивність праці. Цю ситуацію ілюструє рис. 1.5.

Рис. 1.. Крива попиту па працю за всіх змінних факторів виробництва [10, 291]

Зростання продуктивності праці спричиняє зміщення кривої попиту MRPL' праворуч у положення MRPL". Попит на працю з точки рівноваги А переміщується у точку С, яка враховує падіння ставки заробітної плати і зростання продуктивності праці. Точка В на кривій MRPL' не враховує зростання продуктивності праці, тому не належить до кривої попиту. З'єднавши точки А і С, одержуємо криву попиту на працю за умов змінності всіх ресурсів (DL). Рис. 1.5 показує, що довгострокова крива попиту на працю DL значно пологіша, ніж короткострокові криві граничної доходності праці MRPL, які відображають фіксований рівень капіталу. Отже, довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий. Реакція фірми відносно найму залежить від зміни ставок заробітної плати в більшій мірі у довгостроковому, аніж у короткостроковому періоді. Підвищення ставки заробітної плати викликає ефект заміни і ефект обсягу випуску (масштабу), які є протилежно спрямованими. Кінцева зміна попиту на кожен з ресурсів буде залежати, як ми вже визначили, від того, який з ефектів буде домінуючим.

Розділ 2. Становище та поведінка підприємства на ринках різних ресурсів

2.1. Пропонування і рівновага на ринку праці

Обсяг пропонування праці в економіці визначається на основі індивідуальних рішень окремих робітників, які володіють специфічним товаром – здатністю до праці і можуть застосовувати її лише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів.

Сукупна корисність часу для найманого робітника складається з корисності робочого часу та корисності часу дозвілля. Метою робітника є максимізація сукупної корисності. Щоб максимізувати корисність часу, робітник повинен прийняти індивідуальне рішення: яку частку бюджету часу витрачати на дозвілля, а яку – на працю.

Основним фактором, що впливає на вибір робітника, є годинна ставка заробітної плати. Рівень годинної ставки заробітної плати відображає вартість втрачених можливостей. Кожен робітник може вибрати лише одне місце роботи з багатьох можливих. Щоб утримати робітника на певному робочому місці, суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартість втрачених можливостей, забезпечивши таку заробітну плату, яку він міг би одержати при іншому, найкращому застосуванні своєї праці.

Ставка заробітної плати відображає також продуктивність праці. Її зростання пов’язане з підвищенням продуктивності праці внаслідок впровадження нових технологій і зростання кваліфікації робітників, а також виникненням дефіциту трудових