на відкриття власної справи шляхом організації попередньої підготовки та дальшого супроводу, надання консультаційних послуг у перші роки самостійної діяльності;
використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення – щодо попиту на неї [29].
Трансформація політики ринку праці має бути спрямована на забезпечення достойною роботою населення незалежно від місця проживання, на стимулювання економічної активності населення, розвиток та реалізацію трудового потенціалу. Це стане вагомим чинником дальшого економічного зростання.
Висновки
Дослідивши вторинний ринок праці в Україні можна зробити наступні висновки:
1. Ринок праці – це передусім система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею і продажем товару "робоча сила". Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. Ринок праці – це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту наймання працівників на роботу до їх звільнення.
2. У західних економічних теоріях розрізняють низку основних концепції аналізу сучасного ринку, які розкривають його структуру, функціонування й особливо безробіття на макро- і мікрорівнях.
3. Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та її пропозиція. Попит може бути індивідуальним і сукупним.
Сукупний попит на робочу силу – це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку.
Індивідуальний попит на робочу силу – це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми).
4. Регулювання попиту на робочу силу потребує аналізу факторів, які впливають на нього. Збільшення попиту можна досягти з допомогою його стимулювання через створення нових постійних або тимчасових робочих місць, розвиток нестандартних форм зайнятості, прямих інвестицій у створення і реконструкцію робочих місць. Зростанню попиту сприяє також: упровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць; застосування прямих виплат підприємствам за кожного найманого працівника, відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та найманням на роботу працівників.
5. Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням її статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін.
Пропозиція робочої сили формується під впливом ряду різноманітних чинників:
приріст величини трудових ресурсів;
співвідношення зайнятого і незайнятого населення;
особливості пенсійного законодавства;
культура і релігія та ін.
6. Рішення про пропозицію своєї робочої сили приймають самі працівники. Важливу роль в цьому грають: схильність до професії; престиж праці і фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні або релігійні інтереси і т.п.
7. Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією характеризується навантаженням на одне вільне робоче місце.
8. За останні роки в Україні спостерігається зниження навантаження на одне вільне робоче місце, яке на 1 січня 2002 р. в середньому по Україні становило 11 осіб, що наполовину менше ніж на цю дату 2000 р., на третину – ніж на початок 2001 р. Дисбаланс між пропозицією робочої сили та попитом на неї зменшується по всіх групах професій. У 2001 р. найвищим був попит на професії, пов'язані з наявністю високого рівня освіти та кваліфікації.
9. Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. У сучасній економічній літературі відсутня однозначна відповідь на запитання, що вважати товаром на ринку праці: робочу силу, працю чи послуги праці? Проте більшість авторів схильні до думки, що товаром на ринку праці є індивідуальна робоча сила.
Основні тенденції, що були притаманні ринку праці порівняно з 2004 роком:
збільшення рівня зайнятості населення у віці 15-70 років з 56,7% до 57,7%;
зниження рівня безробіття населення у віці 15-70 років (за методологією МОП) з 8,6% до 7,2%;
зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 4,7% до 4,4% економічно активного населення працездатного віку;
зростання попиту на робочу силу на 12,1%;
збільшення обсягів працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості на 6,7%;
зростання кількості економічно неактивного населення працездатного віку на 0,5%;
зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати на 36,7%;
зростання реальної заробітної плати на 20,3%;
збільшення кількості звільнених працівників на 1,9%;
зменшення кількості працівників, які:
переведені з ініціативи адміністрації на скорочений графік роботи – на 15,5%;
знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації – на 9,4%;
вивільнені з причин скорочення штатів – на 3,1%;
вчасно не отримали заробітну плату – на 34,2%;
зменшення суми боргу з виплати заробітної плати у 2005 році на 13,6%.
Література
Адамчук В.В. Экономика труда: Учебник / Под ред. В.В. Адамчука. – М.: ЗАО "Финстатинформ", 1999. – 431 с
Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. – М.: Международные отношения, 1995. – Т. 1 – 608 с., Т.2 – 750 с.
Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 442 с.
Богиня Д.П. Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2003. – 268 с.
Богиня Д.П., Грішнова О.А. основи економіки праці: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес, 2001. – 313 с
Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 558 с.
Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. – К.: Наук. думка, 1992. – С. 108 – 126.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.
Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 2002. – 531 с.
Государственное регулирование экономики и социальный комплекс: Учеб. пособие / Под ред. Т.Г. Морозовой, А.В. Пикулькина. – М.: Финстатинформ, 1997. – С. 3 –