р. Тимчасові поїздки українських громадян за кордон стали об'єктивною реальністю і, без сумніву, масовим явищем, масштаби якого, за оцінками, становлять близько 2 млн. осіб на рік. При цьому за сприянням офіційних посередників за кордоном працевлаштоване лише трохи більше 40 тис. осіб. Водночас, виходячи з фінансових потоків, зменшується зайнятість іноземної робочої сили в Україні.
Найчастіше трудовими мігрантами стають особи з професійно-технічною та повною середньою освітою. Мало освічені люди через низьку кваліфікацію мають заздалегідь невеликі шанси працевлаштування за кордоном, а високоосвічені прошарки менше зацікавлені в цьому через кращі можливості працевлаштування в Україні. Українські трудові мігранти-чоловіки зайняті переважно малокваліфікованою працею, зокрема на будівництві. Галузева структура зайнятості жінок-мігрантів у різних країнах різна залежно від потреб національних економік. Загалом наші співгромадяни займаються переважно роботами, які мало сприяють підвищенню їхньої кваліфікації, набуттю навичок, потрібних для майбутньої продуктивної діяльності в Україні.
Основними центрами тяжіння українських трудових мігрантів є Росія (40-50%), Польща (15-20%), Чехія (10-15%), Італія (майже 10%), Португалія (4-6%). У цілому понад 90% загального потоку трудових мігрантів припадає на країни СНД (Росія і частково Білорусь), країни Вишеградської групи (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина) та держави Південної Європи.
Тривалість перебування наших громадян на роботі за кордоном становить у середньому близько шести місяців. Оскільки в трудових міграціях бере участь майже 10% економічно активного населення, то пропозиція робочої сили грома-дян України за межами нашої держави складає 5% від загальної пропозиції робо-чої сили. Таким чином, сучасна трудова міграція не тільки зменшує масштаби пропозиції робочої сили на українському ринку праці, а й знижує її якість.
Ситуація, ймовірно, істотно зміниться вже найближчим часом у зв'язку зі вступом до ЄС західних сусідів України. Поліпшення можливостей зайнятості в країнах Південної Європи (Португалія, Греція) не компенсує втрати таких можливостей у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині. Менше 10% колишніх трудових мігрантів відкриває в Україні власну справу, і лише окремі особи створюють робочі місця для найманих працівників – переважна частина після повернення працює за наймом. Отже, ймовірне зменшення масштабів трудової міграції викличе певне посилення навантаження на вітчизняний ринок праці.
Таким чином, основними проблемами у сфері пропозиції робочої сили є:
невідповідність потребам економіки за професійно-кваліфікаційними ознаками;
високий рівень старіння, насамперед у сільській місцевості;
вимивання через трудову міграцію прошарку населення із середнім рівнем кваліфікації, але високою економічною активністю.
Дані про пропозицію працівників, які знаходились на обліку в службі зайнятості, за рівнем освіти, наведені у табл. 2.5 [25, 61].
Таблиця 2.
Чисельність незайнятих громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості в рр. (за освітою) |
Чисельність незайнятих громадян, особи | Питома вага у загальній чисельності, %
1998 | 1999 | 2000 | 1998 | 1999 | 2000
Усього | 2036708 | 2475900 | 2744097 | 100,0 | 100,0 | 100,0
Повна вища | 228036 | 260506 | 287376 | 11,2 | 10,5 | 10,5
Базова вища | 432410 | 533182 | 592939 | 21,2 | 21,6 | 21,6
Професійно-технічна | 621759 | 784901 | 875925 | 30,5 | 31,7 | 31,9
Повна загальна середня | 624646 | 745186 | 825214 | 30,7 | 30,1 | 30,1
Базова загальна середня | 119499 | 141951 | 153335 | 5,9 | 5,7 | 5,6
Початкова | 10358 | 10174 | 9308 | 0,5 | 0,4 | 0,3
За період 1998-2000 рр. пропозиція на ринку праці зростала і значно перевищувала попит: у 1998 р. – у 58,8 рази; у 1999 р. – у 48,8 рази; у 2000 р. – у 40,2 рази. Загальна пропозиція робочої сили у 2000 р. зросла порівняно з 1998 р. на 34,7%. Найбільшу кількість незайнятих громадян становили люди з професійно-технічною та повною загальною освітою.
Співвідношення попиту та пропозиції може якоюсь мірою охарактеризувати такий показник як навантаження на одне вільне робоче місце (табл. 2.6) [25, 87].
Таблиця 2.
Навантаження* на одне вільне робоче місце: 1992-2000 рр. (на кінець місяця) |
1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000
січень | 0,41 | 14 | 1,08 | 0,9 | 2 | 12 | 19 | 28 | 24
лютий | 0,72 | 1,13 | 1,27 | 0,92 | 3 | 14 | 20 | 29 | 24
березень | 0,88 | 0,95 | 1,3 | 0,87 | 3 | 14 | 19 | 26 | 22
квітень | 1,03 | 0,78 | 1,28 | 0,87 | 4 | 15 | 17 | 22 | 20
травень | 1,04 | 0,65 | 1,16 | 0,85 | 3 | 12 | 17 | 23 | 17
червень | 0,99 | 0,63 | 1,0 | 0,82 | 4 | 13 | 16 | 20 | 16
липень | 1,07 | 0,66 | 0,89 | 0,88 | 4 | 14 | 16 | 20 | 15
серпень | 1,09 | 0,7 | 0,84 | 0,98 | 4 | 14 | 18 | 21 | 15
вересень | 1,06 | 0,7 | 0,77 | 1,05 | 5 | 14 | 20 | 20 | 15
жовтень | 1,06 | 0,71 | 0,75 | 1,23 | 6 | 14 | 22 | 20 | 15
листопад | 1,09 | 0,79 | 0,77 | 1,55 | 8 | 17 | 27 | 22 | 16
грудень | 1,09 | 0,9 | 0,83 | 1,87 | 11 | 20 | 30