Крива пропонування праці для фірми як покупця на конкурентному ринку ресурсів показує, яку ціну фірма повинна заплатити за бажану кількість праці. Оскільки обсяг попиту окремої фірми занадто малий, вона може придбати будь-яку кількість праці за рівноважною ринковою ставкою зарплати, ніяк не впливаючи на її рівень. Це означає, що пропонування праці для фірми абсолютно еластичне, крива пропонування (SL) є горизонтальною прямою на рівні рівноважної ставки зарплати W (рис. 1.4).

Рис. 1.. Криві пропонування праці для конкурентної фірми і галузі [15, 297]

Ставка зарплати визначає для фірми середні видатки на одиницю праці (AEL), які також постійні, а їх крива співпадає з кривою пропонування праці.

Крива граничних видатків фірми на працю, – додаткових видатків на купівлю додаткової одиниці праці (MEL), – в умовах фіксованої ставки зарплати також представляє собою пряму лінію, яка співпадає з кривою середніх видатків і кривою пропонування праці. Отже, всі три криві зливаються в одну горизонтальну лінію (рис. 1.4) на рівні ставки зарплати: SL = AEL = MEL.

Крива ринкового пропонування для галузі та економіки в цілому на конкурентному ринку праці, так само, як і на ринку товарів, буде плавною висхідною функцією ставки зарплати. Для товарів і речових факторів виробництва позитивний нахил кривої пропонування пояснюється зростанням витрат виробництва (МС). Але для фактору "праця" цей доказ не підходить, тому що рішення про пропонування праці приймають робітники – носії робочої сили, які прагнуть максимізувати корисність. Для ринку праці позитивний нахил кривої пропонування пов'язаний з ефектами заміни і доходу, які спричиняються зміною рівня заробітної плати.

Позитивний нахил кривої ринкового пропонування праці (рис. 1.4) є наслідком переважання ефекту заміни дозвілля працею над ефектом доходу. З підвищенням ставки зарплати не тільки зайняті робітники виявляють бажання працювати більше, але й інші групи населення, які раніше не працювали, – жінки, молодь, студенти втягуються в економічну діяльність, збільшуючи суму робочого часу в економіці.

Власне рівень ставки заробітної плати мікроекономічна теорія пояснює за допомогою концепції альтернативної вартості. Вважають, що ставка зарплати відображає вартість втрачених можливостей для робітників. Кожен робітник може вибрати лише одне місце роботи з багатьох можливих. Закріпившись на певному місці, він втрачає можливість використати свій час на іншій роботі, де він мав би найвищу продуктивність праці, або для роботи у домашньому господарстві, або для відпочинку. Щоб утримати робітника на даному робочому місці, суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартість втрачених можливостей, забезпечивши такий рівень заробітної плати, який він міг би одержати при іншому, найкращому застосуванні своєї робочої сили. Отже, ставка зарплати відображає продуктивність праці.

Зростання ж ставки зарплати пояснюють підвищенням продуктивності праці в результаті впровадження нових технологій і зростання кваліфікації робітників, а також виникненням дефіциту трудових ресурсів в періоди економічного зростання і мобільністю робочої сили. Мобільністю робочої сили називається можливість змінювати місце роботи. Мобільність є основною причиною довгострокового підвищення рівня зарплати в періоди економічного зростання в умовах конкурентного ринку. Зміна рівня заробітної плати приводить у відповідність попит на працю з її пропонуванням. Розглянемо процес встановлення рівноваги на ринку праці детальніше.

В умовах досконалої конкуренції ні фірма, ані окремий робітник не мають контролю над існуючим у даний період рівнем заробітної плати і обсягом зайнятості, тобто вони не можуть впливати на стан ринкової рівноваги. Рівноважна ставка зарплати встановлюється в кожний момент внаслідок взаємодії сукупного попиту на працю і сукупного пропонування праці. Графічно рівноважні ставка зарплати (w*) і рівень зайнятості в економіці (L*) визначаються точкою перетину кривих ринкового попиту і пропонування праці (рис. 1.5. а).

Рис. 1.. Ринкова рівновага і рівновага конкурентної фірми на ринку праці [15, 299]

Оскільки обсяг попиту на працю окремої фірми надто малий порівняно з ринковим попитом, то фірма пристосовує свої обсяги купівлі праці до існуючої рівноважної годинної ставки зарплати. Так само і робітники приймають рішення щодо продажу своєї робочої сили тій чи іншій фірмі, виходячи з наявної ставки зарплати. їх крива пропонування праці фірмі (SLf) співпадає з лінією рівноважної ставки зарплати (w*).

Рівноважний обсяг праці фірма знаходить, керуючись правилом оптимального використання ресурсу MRPL – MEL, яке для конкурентного ринку праці конкретизується як MRPL = W*. Графік рівноваги (рис. 1.5 б) показує, що доки крива граничної доходності праці MRPL проходить вище кривої граничних видатків (MEL = AEL = SLf), фірма може збільшити прибуток, купуючи більше праці, тому що кожна додаткова одиниця праці приносить більше доходу, аніж видатків. Але коли крива граничної доходності стане нижчою від лінії зарплати, кожна додаткова одиниця праці вимагатиме більше видатків, ніж приноситиме доходу (рис. 1.5 б). Отже, фірма знаходиться в рівновазі, максимізуючи прибуток в точці перетину кривих граничної доходності і граничних видатків, або кривих попиту і пропонування (DL = SL = MRPL = w).

Будь-яка зміна рівноважної ставки зарплати змушує фірму, яка прагне максимізувати прибуток, змінювати кількість найнятих робітників таким чином, щоб їх зарплата знову стала рівною їх граничній доходності (цінності граничного продукту).