Система економічних відносин

курсова робота з мікроекономіки

ЗМІСТ

Вступ

Актуальність теми дослідження. Система – це сукупність взаємопов'язаних і розміщених у належному порядку елементів певного цілісного утворення.

Кожній системі притаманні такі властивості: цілісність, упорядкованість, стійкість, саморух та загальна мета.

Економіка будь-якої країни функціонує як багатовимірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов'язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме:

Економічна система – це сукупність взаємопов'язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства.

Економічна система будь-якого суспільства, того або іншого способу виробництва є органічною складовою соціальної системи. Соціальна система як упорядкована цілісність охоплює соціальні спільноти й окремих індивідів, об’єднаних специфічними та різноманітними взаємовідносинами, а також зв’язками. Основою соціальної системи, тобто кожного суспільства, є економічна система. Причина найважливішої ролі економічної системи у житті суспільства полягає в тому, що економіка – це основа існування країни. Від стану економіки, ступеня її розвиненості залежить місце кожної держави у світовій спільноті, рівень обороноздатності, добробут народу.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади мікроекономіки.

Предмет дослідження – система економічних відносин, її структура та еволюція розвитку.

Метою курсової роботи є дослідження системи економічних відносин, її структури та еволюції розвитку.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

Розділ 1. Поняття і значення економічної системи суспільства

1.1. Сутність економічної системи та її матеріальна основа

Наукове розуміння сутності економічної системи можливе лише за умови врахування таких категорій як "система" (що, як зазначалося, є загальнонауковою категорією, тобто вживається у багатьох науках як інструмент дослідження), "економічні відносини", "суспільне виробництво".

Система – це комплекс взаємодіючих підсистем, елементів та сукупність зв'язків між ними, внаслідок взаємодії яких виникають нові інтегративні якості (властивості, функції) системи, посилюється її цілісність та організованість, з'являється спільна мета. Елемент є найпростішим компонентом системи, що бере участь у її формуванні і розвитку. Підсистема є проміжною ланкою між елементами та системою, внаслідок чого вона (підсистема) є складнішою, ніж елемент, але простішою за систему. Так, продуктивні сили є економічною підсистемою, а її окремими елементами є засоби праці, людина та ін. Водночас, будучи складовою системи, підсистема по відношенню до елементів, із яких вона складається, є системою. Так, коли предметом аналізу є лише продуктивні сили, серед них виділяють підсистеми й елементи.

Економічні відносини – це сукупність відносин між людьми у процесі безпосереднього виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних і нематеріальних благ. При цьому відбувається взаємодія людини з природою, що характеризує процес виробництва, а з урахуванням матеріального і нематеріального виробництва – процес суспільного виробництва. Основними підсистемами економічних відносин, як зазначалось у першій темі, є техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі (відносини економічної власності). Крім цих підсистем економічних відносин і продуктивних сил до економічної системи входить господарський механізм [13, 68].

Якщо розглядати суспільне виробництво з погляду вимог принципу суперечності, то в ньому слід виділяти дві сторони – продуктивні сили і виробничі відносини (відносини економічної власності), що означає, в основному, тотожність даної категорії з поняттям "суспільний спосіб виробництва".

З урахуванням цього економічна система – це комплекс взаємодіючих підсистем, елементів та сукупність економічних зв'язків між ними, внаслідок чого виникають закони розвитку та функціонування даної системи, що надають їй цілісності та організованості, посилюють ефективність у інтересах досягнення спільної мети, втіленої в основному економічному законі [13, 69].

Водночас, така економічна система є предметом вивчення економічної теорії, а не політичної економії. Остання, як зазначалося, вивчає, передусім, відносини економічної власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил. Отже, в політекономічному аспекті економічна система представляє взаємодію відносин економічної власності і продуктивних сил та елементів цих підсистем (законів розвитку останніх) у процесі виробництва та привласнення матеріальних і нематеріальних благ у всіх сферах суспільного відтворення, внаслідок чого (тобто взаємодії цих підсистем та зв'язків між людьми у процесі виробництва та привласнення благ) виникають закони суспільного способу виробництва, передусім, основний економічний закон (що втілює в собі основну мету суспільства) [5].

Соціально-економічна система – це комплекс взаємодіючих суспільних підсистем, базисних і надбудовних відносин та їхніх елементів і зв'язків між ними, внаслідок взаємодії яких виникають закони суспільного розвитку, які безпосередньо або опосередковано регулюють виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних і нематеріальних благ у певній країні, надають цілісності та організованості такій системі, підпорядковують її розвиток спільній меті.

Структура економічної системи – це сукупність стійких зв'язків і відносин (а, отже, і взаємодія) між основними підсистемами (продуктивними силами, техніко-економічними, організаційно-економічними відносинами, відносинами економічної власності та господарським механізмом) та їхніми елементами, інтегруючу роль серед них відіграють відносини економічної власності та господарський механізм, серед яких вирішальне значення, в т. ч. у визначенні сутності господарського механізму, належить відносинам власності на засоби виробництва.

У структурі соціально-економічної системи інтегруюча