Сутність економічної та соціально-економічної системи визначається, з одного боку, природою її підсистем та елементів, а з другого – структурою цих систем; вирішальна роль у визначенні такої сутності належить її підсистемам. Вони є матеріальним носієм такої структури, визначають характер зв'язків між елементами. У межах економічної системи таку роль виконують продуктивні сили.

Водночас кожна з підсистем, у т. ч. і продуктивні сили, також складається з окремих елементів, з одного боку, та їхньої структури – з другого.

На основі закономірних зв'язків і відносин між різними структурними ланками економічної системи (метасистемами, підсистемами, елементами в їх різній комбінації) виникають економічні закони [13, 70].

Економічну систему також можна розглядати за сферами відтворення: безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання.

Якщо йдеться про соціально-економічну систему, то для неї характерний закон адекватності надбудовчих відносин (культури, моралі, етики тощо) і, передусім, права і політичної влади, базисним відносинам, серед яких найважливішу роль відіграють відносини економічної власності. Власність і влада, у свою чергу, мають відповідати вимогам розвитку продуктивних сил і, насамперед, потребам та інтересам людини, а у класовому суспільстві – інтересам людей праці, які створюють матеріальні та нематеріальні, в т. ч. духовні, блага. Проте така відповідність на практиці, здебільшого, є частковою.

Якщо дотримуються ці закони, то розвиток суспільства відбувається найшвидшими темпами, а, отже, найшвидше і найповніше здійснюється соціально-економічний прогрес. Це зумовлене появою наймогутнішого синергічного ефекту, тобто нової продуктивної сили внаслідок односпрямованої спільної дії структурних ланок соціально-економічної системи. Водночас це означає посилення процесів її самоорганізації, цілісності. Поняття "цілісність" є вужчим, ніж поняття "система", оскільки враховує лише єдність у межах системи.

Цілісність, а отже й висока організованість і ефективність сучасних розвинених економічних систем, залежить від того, наскільки сильна її гуманістична, демократична та екологічна спрямованість.

Гуманістична спрямованість означає підпорядкованість розвитку економічних систем найвищим моральним, культурним, гуманістичнім цінностям людей праці (зокрема, цінностям християнської економіки), розвитку їхніх творчих, організаційних, розумових і фізичних здібностей, тобто всіх сутнісних сил людини.

Демократична спрямованість найбільше залежить від двох основних чинників: від ступеня демократизації економічних відносин і, насамперед – відносин економічної власності; від ступеня участі працівників в управлінні виробництвом і власністю, їхнього впливу на господарський механізм. Ступінь демократизації та гуманізації відносин власності залежить, передусім, від того, чи мають змогу робітники ставитися до власності на засоби виробництва, до інтелектуальної власності тощо як до своєї. Це визначається межами розповсюдження серед них акцій, кількістю цих акцій у безпосередніх виробників та можливістю привласнювати на них частину доходів, а також від величини соціальних витрат держави, їх співвідношення з обсягом вилучених у працівників податків тощо. Щодо цього, а також щодо участі працівників в управлінні та регулюванні економіки, економічна система колишнього СРСР була значною мірою антигуманною, антидемократичною. Це й стало однією з головних причин її зникнення з історичної арени. Командно-адміністративна система характеризувалася тотальним відчуженням трудящих від результатів виробництва, від економічної та політичної влади тощо. Ці негативні процеси ще більше посилилися в Україні внаслідок відчуження переважної більшості населення від власності і влади, від управління власністю і зосередження цих інститутів у руках кланово-номенклатурної еліти, а також внаслідок тотального зубожіння населення.

Цілісність та організованість економічної системи залежать від наявності у неї спільної мети. Ця мета має бути не просто проголошена. Вона має стати внутрішнім імпульсом діяльності переважної більшості населення, невід'ємним елементом її економічного мислення.

Для України такою метою є, з одного боку, досягнення економічної та певною мірою політичної незалежності, а з другого – переорієнтація стратегічної мети, яка нині полягає у підпорядкованості соціально-економічної системи вузькоегоїстичним інтересам нової української фінансової олігархії.

Екологічна спрямованість економічної системи передбачає формування такої еколого-економічної системи, яка б зберігала природу, сприяла задоволенню зростаючих екологічних потреб суспільства (у чистому повітрі, екологічно чистих продуктах тощо), сприяла впровадженню у виробництво техніки і технології, яка б оберігала навколишнє середовище та ін.

Якщо розглядати загальну для всіх суспільно-економічних формацій структуру продуктивних сил, то до них належать засоби праці і предмети праці (в єдності утворюють засоби виробництва), люди, які мають виробничий досвід і приводять у рух засоби виробництва, а також сили природи, що використовуються людьми (вітер, сонце, енергія річок тощо). Ця структура відображена на рис. 1.1.

Рис. 1.. Структура продуктивних сил [13, 73]

Наприкінці XIX – на початку XX ст. до загальної структури продуктивних сил включається ще один елемент – форми і методи організації виробництва. Цей елемент продуктивних сил використовувався і раніше, але це здійснювалось емпіричним шляхом, що приносило незначне зростання продуктивності праці і не давало підстав включати його до системи продуктивних сил. Таку підставу дає використання першої у світі наукової організації праці – системи Тейлора. Праця людини у процесі втілення системи Тейлора стала значно інтенсивнішою (тобто зросли витрати, насамперед, фізичної енергії).

Протягом понад 50 років відбувалось поступове вдосконалення існуючої системи продуктивних сил у складі чотирьох структурних елементів, поступові кількісні та якісні зміни в кожному з цих елементів і в їх сукупності. У середині 50-х років виникає п'ятий якісно новий елемент продуктивних сил – наука. Оскільки його виникнення збіглося з процесом розгортання НТР (останній процес водночас і прискорив це виділення і був його причиною), то відбуваються докорінні перетворення кожного із попередніх елементів і цілісної