1.2. Процес виробництва. Ресурси і випуск

В мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально – як процес перетворення вхідного потоку затрат, тобто ресурсів, у вихідний потік випуску з використанням певної технології виробництва.

Випуск – це товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, які вироблені фірмою (галуззю) за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.

Ресурси, або фактори виробництва – блага, які потрібно придбати фірмі для забезпечення випуску інших благ – готової продукції; основні види факторів – капітал, праця, земля (природні ресурси), підприємницький хист. Власниками факторів є домогосподарства, які продають їх фірмам на ринках відповідних факторів.

Технологія – знання про те, як сполучити різні фактори виробництва для забезпечення випуску певного блага; кількісно характеризується сукупністю норм затрат ресурсів на випуск одиниці готової продукції.

З огляду на можливості фірми змінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва визначаються короткостроковий і довгостроковий періоди.

Короткостроковий період – період у виробничій діяльності фірми, протягом якого вона може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції; його тривалість залежить від технологій виробництва.

Довгостроковий період – період у діяльності фірми, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, які потрібні фірмі для випуску продукції (на відміну від короткострокового періоду).

Для спрощення у подальшому аналізі буде розглядатись використання лише двох узагальнених видів ресурсів – капіталу, що може варіюватись лише в довгостроковому періоді, і праці, обсяги використання якої можуть змінюватись і в короткостроковому періоді. Будемо також вважати, що кожна фірма випускає лише один вид продукції в обсязі Q.

Процес трансформації ресурсів у готову продукцію характеризується показниками сукупного, середнього та граничного продуктів.

Якщо зафіксувати обсяги використання всіх факторів виробництва, окрім одного (наприклад, праці, обсяг використання якої будемо позначати літерою L), тоді сукупний продукт змінного фактора виробництва (праці – TPL) визначається як обсяг продукції, що виробляє фірма при певному обсязі L використання цього фактора і незмінних обсягах використання всіх інших факторів. Аналогічний показник для капіталу позначається як ТРК.

Середній продукт змінного фактора виробництва (праці – APL, капіталу – АРК) – це відношення сукупного продукту змінного фактора до обсягу фактора, що забезпечив випуск цього продукту [14, 64]: |

APL=TPL /L; АРК=ТРК / К. | (1.1)

Ці показники мають також назву продуктивність праці, продуктивність капіталу.

Граничний продукт змінного фактора виробництва (праці – MPL, капіталу – МРК) – додатковий випуск продукції, який забезпечується використанням додаткової одиниці ресурсу [14, 64]: |

MPL = ?TP / ?L; МРК = ?ТР / ?К. | (1.2)

Тут ?L = L2 –L1, ?К = K2 – K1 – додаткові обсяги ресурсів, ?ТР = ТР2 – ТР1, додатковий випуск, що забезпечується за рахунок ?L (при фіксованому К) або ?К (при фіксованому L).

Показники MPL і МРК мають також назву гранична продуктивність праці, гранична продуктивність капіталу.

Взаємозв'язок між показниками ТР, АР і МР ілюструє рис. 1.1, де зображено, як будуть змінюватись криві TPL, APL, MPL при збільшенні обсягу використання праці (у певних одиницях виміру, наприклад, L – годин за місяць, Q – одиниць продукції за місяць). Сукупний продукт збільшується разом із збільшенням L до певної межі Q3, у точці С досягає найбільшого значення Q3 при L = L2 а потім зростання припиняється; це є проявом закону спадної віддачі факторів виробництва, згідно з яким при збільшенні обсягу використання певного фактора і незмінних обсягах інших факторів, починаючи з певного моменту (на рис. 1.1.б при L = L1), гранична продуктивність МР цього фактора спадає. Середній продукт зростає, доки L < L2, сягає найбільшого значення у точці Е при L = L2, потім спадає. Граничний продукт зростає, доки L < LV найбільше його значення досягається в точці Вм при L = L1, потім МР спадає: MPL = 0 при L = L3, MPL < 0 при L > L3.

Рис. 1.. (а) Сукупний продукт праці (TPL) та стадії виробництва, (б) Середній (АPL) та граничний (MPL) продукти праці [14, 64].

У залежності від значень МР, АР і ТР, при змінах обсягів праці можна визначити чотири стадії виробництва: стадія І – зростають МР, АР, ТР; стадія II – зростають АР, ТР, спадає МР; стадія III – зростає ТР, спадають МР, АР (спадає продуктивність праці, хоча випуск ще збільшується); стадія IV – спадають всі показники.

Закономірним є те, що криві АР та МР на рис. 1.1.б перетинаються в точці Е, де продуктивність праці є максимальною (при L = L2), тобто в цьому випадку досягається найефективніше використання ресурсу. Робимо висновок: якщо гранична продуктивність вища за середню, то продуктивність праці зростає при збільшенні L; якщо гранична продуктивність менша за середню, то продуктивність праці спадає при збільшенні L. Зазначена властивість випливає із загальної властивості співвідношення між середніми та граничними величинами і застосовується для аналізу ефективності використання ресурсів.

1.3. Виробнича функція

Технологічна залежність між структурою затрат ресурсів (факторів виробництва – працею L та капіталом К) і максимально можливим випуском продукції (Q) записується за допомогою виробничої функції [14, 65]: |

Q = F (L, K). | (1.3)

Виробнича функція (ВФ)