74].
Довгострокова гранична вартість (LRMC) визначається аналогічно показнику МС як вартість виробництва (ALRC) додаткового обсягу випуску (?Q) [14, 75]: |
LRMC=ALRC/?Q. | (2.11)
Крива LRMC закономірно проходить через точку мінімуму кривої LRAC.
Якщо проаналізувати вигляд типової кривої LRAC (рис. 2.6), то вона має спадний відрізок при зростанні випуску до Q = QA, незмінний – при змінах випуску від QA до QB і висхідний при Q = QB. Економія на масштабі має місце, якщо при збільшенні випуску вартість виробництва одиниці продукції у довгостроковому періоді зменшується (спадний відрізок LRAC); якщо ж при збільшенні випуску у довгостроковому періоді вартість виробництва одиниці продукції зростає, то виникають втрати на масштабі (висхідний відрізок LRAC). Слід підкреслити, що такі економія і втрати розглядаються лише в довгостроковому періоді й за незмінних цін факторів. На відміну від ефектів масштабу, які розглядались при незмінних пропорціях використання факторів (для аналізу технологічної ефективності використання ресурсів у натуральних одиницях – шляхом встановлення залежності між фізичними обсягами ресурсів і продуктів), економія і втрати на масштабі аналізуються в умовах змінних пропорцій факторів для аналізу економічної ефективності використання ресурсів у вартісних показниках. Зокрема, можна стверджувати, що наявність позитивного ефекту масштабу означає й економію на масштабі, тоді як зворотне твердження не є вірним у загальному випадку.
Висновки
Отже, фірма представляє собою ринково-виробничу систему, яка одночасно виступає як покупець факторів виробництва на ринку ресурсів, їх споживач та виробник і продавець продукції на ринку товарів і послуг.
Основною функцією фірми є функція виробництва, яка являє собою економічну модель технології, описує зв'язок між витратами факторів виробництва та максимально можливим обсягом продукту.
Метою діяльності фірми є максимізація загальної суми економічного прибутку за певний період часу.
Досягнення мети передбачає пошук технологічно і економічно ефективного способу виробництва.
Технологічно ефективним є спосіб виробництва, який забезпечує максимально можливий обсяг випуску за використання визначного обсягу ресурсів.
Економічно ефективним вважається спосіб виробництва який мінімізує альтернативну вартість всіх видів витрат. Існує багато технологічно ефективних способів виробництва, але дише один з них е економічно ефективним.
Всі витрати виробництва вважаються альтернативними або економічними витратами. Економічні витрати включають зовнішні і внутрішні витрати.
Зовнішні або явні витрати – це грошові виплати, які фірма робить стороннім постачальникам ресурсів.
Внутрішні або неявні витрати – це витрати на власні ресурси підприємця, які дорівнюють грошовим платежам, що їх могли б отримати власники, якби використовували власні ресурси іншим, найкращим зі способів застосування. Неявні витрати також називають нормальним прибутком. Нормальний прибуток є мінімальним доходом, необхідним для утримання ресурсів власника в межах даного виду діяльності.
Явні витрати носять назву бухгалтерських витрат, а сума явних і неявних витрат становить економічні витрати.
Бухгалтерський прибуток є різницею між сукупним виторгом і явними (бухгалтерськими) витратами.
Економічний прибуток є різницею між сукупним виторгом фірми та сумою її явних і неявних витрат.
Економічний прибуток відрізняється вид бухгалтерського прибутку на величину нормального прибутку.
Література
Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 224 с.
Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. – М.: Международные отношения, 1995. – Т. 1 – 608 с., Т. 2 – 750 с.
Борисенко З. Основи конкурентної політики. – К.: Вид-во НАДУ, 2004.
Добрынин А.И. Тарасович Л.С. Экономическая теория. – СПб.: СПбГУЭФ, 1997.
Доллан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика: Пер. с англ. – СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 1994. – 448 с.
Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
Задоя А.О., Зорічний С.В., Кирієнко О.М. Основи економічної теорії. – Д., 1994.
Карагадова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навч. посіб. – К.: Четверта хвиля, 1997. – 208 с.
Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004 . – 416 с.
Лукінов І. Економічні трансформації наприкінці XX століття. – К.: Ін-т економіки НАН України, 1997. – С.173.
Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. – К.: Хагор-Демос, 1993.
Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3 т.: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1984.
Миллъ Дж.С. Основы политической экономии. – М., 1980. – Т. 1.
Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с.
Пигу А. Экономическая теория благосостояния. М., 1985. Т. 1.
Савицкая Е.В. Курс лекций по микроэкономике. М., 2002. // www.iet.ru/mipt/2/text/curs micro.htm.
Самуэльсон П.Э. Монополистическая конкуренция – революция в теории // Теория фирмы / Под ред. В.М. Гальперина. – СПб.: Экон. шк., 1995.
Селигмен Б. Основы течения современной экономической мысли: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1986.
Хикс Дж.Р. Годовой обзор экономической теории: теория монополии // Теория фирмы / Под ред. В.М. Гальперина. – СПб.: Экон. шк., 1995.
Чемберлин Э. Теория монополистической конкуренции (Реориентация теории стоимости): Пер. с англ. – М.: Экономика, 1996. – 351 с.
Шумпетер Й. Теория экономического развития. Исследование предпринимательской прибыли, капитала, процента и цикла конъюнктуры: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1982.
Экономическая стратегия фирмы / Под ред. А.П. Прадова. – СПб.: Спец. литература, 1990.