КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Теорія попиту на гроші і підтвердження їх українською дійсністю

Зміст

1.Означення попиту

2.Попит на гроші

3.Попит на гроші в кількісній теорії

4.Кейнсіанській підхід до грошового попиту

5.Сучасна кейнсіанська теорія попиту на гроші

6.Лаг – особливість попиту на гроші

8.Попит на гроші в умовах перехідної економіки

10.Формування грошового попиту в Україні

11.Висновки

Означення попиту.

Навіщо суспільству гроші? За словами М.Фрідмена, “головна причина в тому, що вони є засобом обігу благ або тимчасовим вмістилищем купівельної спроможності”. З іншого боку, “гроші задовольняють бажання мати резерв, як страховку від можливих в майбутньому несподіванок, причому в реальному світі гроші є лише одним з можливих активів, які здатні виконувати цю функцію”.

Поняття попиту є фундаментальним для всіх розділів економіки. Згідно з загальними положеннями закону попиту (за інших рівних умов), люди демонструють великий попит на товар відповідно до того, як падає ціна на цей товар.

Очевидно, що існує попит на гроші. Але як застосовувати закон попиту ( в контексті сказаного вище) до такого специфічного поняття як гроші? Наприклад, як розуміти “ціну” грошей? Як ми повинні вимірювати величину попиту на гроші? Як формується попит на гроші в Україні? Які чинники впливають на його утворення?

Попит на гроші.

Неможливо уявити функціонування сучасної економіки без грошей. В уявній бартерній економіці, де немає грошей, кожна операція має бути пов”язана з обміном товарів і послуг з обох боків. Традиційно виділяють чотири функції грошей:

Володіючи багатством, людина в умовах ринкової економіки може зберігати його в різних формах: у вигляді грошей, цінних паперів, земельних ділянок, нерухомості, предметів споживання тривалого користування. Цінність одних видів багатства росте, інших падає. Кожен прагне збільшити своє багатство і вирішує, в якій формі його найдоцільніше зберігати.

Визнання грошей однією з форм багатства дає ключ до розуміння сучасної теорії попиту на гроші. Економісти використовують концептуальне поняття портфеля для позначення сукупності активів, що складають багатство окремого індивіда. Питання попиту на гроші таким чином трансформується в наступне: яку частину своїх портфелів люди хочуть зберігати в ліквідній формі, а не в інших видах активів, таких як акціїї, облігації, нерухомість, виробниче обладнання, споживчі товари тривалого користування. Отже, ми повинні розглядати попит на гроші як попит на запас грошей, виміряний в певний фіксований момент часу, а не попит на потік, що вимірюється як оберт за період.

Скільки грошей бажають мати люди? Перефразовуємо питання: “яку частину своїх портфелів люди хочуть зберегти в ліквідній формі, а не в інших видах активів?”

Потреба в грошах – це попит на гроші. Він відносно стабільний, оскільки людей цікавить реальна величина їхніх грошових залишків. Існує вирішальна відмінність між реальними і номінальними змінними величинами. Номінальний попит на гроші – це попит окремої особи на певну кількість грошових одиниць (гривень, доларів тощо). Реальний попит на гроші – це попит на гроші в перерахунку на кількість товарів та послуг, які за них можна купити, і дорівнює номінальному попиту, поділеному на рівень цін.

Реальні залишки грошей, коротко – реальні залишки – це номінальна сума грошей, поділена на рівень цін, а реальний попит на гроші називають попитом на реальні залишки.

Реальне фінансове багатство – це, зрозуміло, просто номінальне багатство WN, поділене на рівень цін Р:

L + DB = WN/P,

де L – попит на реальні залишки, DB – попит на реальні залишки облігацій. Фішер Ф, Дорнбуш Д. Макроекономіка.- К.- 1996р – С.353.

Попит на гроші в кількісній теорії.

Кількісна теорія стверджує, що існує прямий зв”язок між кількістю грошей і рівнем цін, що ціни визначаються кількістю грошей, які знаходяться в обігу, а купівельна спроможність грошей обумовлюється рівнем цін. Збільшення грошової маси веде до росту цін, і навпаки, скорочення грошової маси зумовлює зниження цін, тобто за інших рівних умов товарні ціни змінюються пропорційно кількості грошей.

Тотожність, що відображає відповідність між платіжними засобами та товарно- грошовими операціями називається рівнянням Фішера:

MV = PY

М – кількість грошей в обігу, V – швидкість обігу грошей у русі доходів, P -- абсолютний рівень цін, Y—реальний обсяг виробництва.

Згідно ефекту Фішера, у випадку збільшення грошової маси попит на гроші падає і відсоткова ставка знижується. Але в зв”язку з ростом цін попит на гроші знову росте і рівень ставки підвищується . Подібні коливання приводять в кінцевому рахунку до природної норми відсоткової ставки.

Але формула Фішера дещо спрощує картину. Вона не враховує того, що на ціни впливають й інші змінні – рівень доходу, очікування, зміни зайнятості, технологічні зсуви.

Представники неокласичної школи модифікували рівняння Фішера: Долан Д.Дж. Деньги, банки и денежно – кредитная политика.- М.- 1992р.- С.228.

M = kPY,

де k – коефіцієнт, що відображає пропорцію між номінальним доходом і часткою доходу, що зберігається в грошовій формі. Показник k -- величина, обернена до V, тобто швидкість обертання грошей залежить від того, яка кількість грошей зберігається у вигляді грошових залишків, грошового запасу, що призначений для укладення угод. Якщо грошовий запас невеликий, то швидкість обертання грошей росте.

Замінимо М на параметр MD – величину попиту на гроші, тобто кількість грошей, потрібну юридичним та фізичним особам, яку вони хочуть зберегти як частину своїх портфелів активів. Долан Д.Дж. Деньги, банки и денежно – кредитная политика.- М.- 1992р.-