Ті, хто має лише одну професію, до того ж не "крізну", частіше за інших зайнятий некваліфікованими, сезонними роботами, надає різні послуги і т.д. Такими видами додаткових робіт зайнята близько половини фахівців нематеріальної сфери, близько 40% інженерно-технічних фахівців. Серед зайнятих некваліфікованими роботами зустрічаються навіть керівники. В той же час серед робітників частка зайнятих некваліфікованими і сезонними роботами складає менше 15%.

Структура робочих місць вторинного ринку праці, займаних респондентами, помітно нижче за рівнем кваліфікації, ніж їх основна робота. Якщо згрупувати всі види професій і занять, за якими опитані працюють додатково, то отримаємо приблизно наступну картину (табл. 2.11)

Таблиця 2.

Розподіл робочих місць вторинного сегменту ринку праці
за рівнем кваліфікації % [29]

Робочі місця | Рівень

Керівники вищої і середньої ланки | 1,5

Фахівці матеріального виробництва з вищою освітою | 11,6

Фахівці нематеріальної сфери з вищою освітою | 23,2

Службовці | 13,2

Робітники промисловості | 8,2

Інші робітники | 9,4

Некваліфіковані роботи, різні послуги та інші форми | 32,9

Як видно з таблиці, робочі місця вторинного сегменту ринку праці достатньо різноманітні і представлені всіма ступенями соціально-посадової ієрархії. Якщо врахувати до того ж масштаби додаткової зайнятості, то може створитися враження, що вторинний сегмент ринку праці є солідним резервом робочих місць.

Чи може цей резерв ослабити напруження на ринку праці в цілому, знизивши суттєво рівень безробіття? Дійсно, якщо проаналізувати професійний склад безробітного населення, то, на перший погляд, можна дати ствердну відповідь. Так, серед безробітного населення міста в 2003 р. 29,7% працювали раніше на посаді службовців, 34,0% – за робочими професіями і 38,3% шукали роботу вперше. До того ж серед службовців 20% мали професію економіста, 18% – бухгалтери, 25% – інженерно-технічні професії. А раніше не працюючі безробітні могли б займатися некваліфікованими роботами. Проте безробітні не можуть скласти реальну конкуренцію тим, хто вже має роботу. Безробітним потрібна постійна робота, а робота у вторинному сегменті характеризується нестабільністю. У обстеженні лише 37% мали регулярну додаткову роботу, вторинна зайнятість інших носила нерегулярний характер.

Сучасна ситуація на ринку праці характеризується появою нових суб'єктів, що пред'являють попит на працю у вторинному сегменті. Змінився галузевий склад підприємств, що використовують працю непостійних працівників. Так, практично зникла сезонна зайнятість на будівництві в сільськогосподарських підприємствах, і навпроти, розширилася вторинна зайнятість на будівництві в місті і сезонна зайнятість в торгівлі. Торгівельні і будівельні підприємства, що найбільш широко практикують зайнятість по типу "ядро-периферія", належать до нових (з'явилися в період реформ), переважно приватної форми власності.

В обстеженні чисельність сумісників і працюючих за договорами підряду, тимчасових працівників (тобто периферія підприємства) нерідко в 3-7 разів перевищує чисельність постійних працівників (тобто ядра підприємства), особливо характерний такий тип зайнятості для малих підприємств будівництва і торгівлі. На цих підприємствах спостерігається висока частка непостійних працівників (у межах 16-18% від їх середньоспискової чисельності).

Через певні економічні причини такі підприємства абсолютно не зацікавлені в розширенні штату постійних працівників. Тому працевлаштування безробітних туди на постійній основі малоймовірне. Великі підприємства мають порівняно низьку частку (3-5% від середньоспискової чисельності) непостійних працівників. Число малих підприємств приватної форми власності складає в місті в даний час близько 70% їх загального числа, це, в свою чергу, пояснює значні масштаби вторинної зайнятості працюючого населення [29].

Портрет працівника вторинного ринку праці. Чому ж одним людям вдається знайти додаткову роботу (іноді й не одну), а інші поповнюють ряди безробітних? Причин тому можна знайти багато: корпоративно-особисті зв'язки, хорошу інформованість про наявність вакансій, невисокі претензії до умов праці і якості додаткового робочого місця. Але можна виділити дві головних.

Категорію зайнятих на вторинному ринку праці відрізняє від решти працівників вища трудова мотивація. Дві третини опитаних, що мають додаткову роботу, мали її і раніше, в дореформений період. Інша одна третина почала займатися додатковою роботою тільки в період реформ. З тих, що працювали раніше, 42% підробляли регулярно, інші мали нерегулярні прироблення. Форми додаткової роботи в дореформений період відрізнялися нижчим рівнем кваліфікації, ніж це спостерігається зараз, проте, це не перешкоджало зайнятості на цих робочих місцях респондентів. Зокрема, 26,8% опитаних виконували некваліфіковану, сезонну роботу.

Практично всі, хто мають додаткову роботу, працювали на момент опитування повний робочий тиждень, отже, додатковій роботі вони приділяють вільний від основної роботи час. Їх відрізняє від решти працюють вища частка тих, що підробляють на різного виду роботах і в період чергової відпустки. Наявність додаткової роботи не є для цієї категорії зайнятих перешкодою для підвищення трудової віддачі на основній роботі: лише 3,8% (в порівнянні з 5% по всій сукупності опитаних) відповіли, що вони не могли б працювати краще. Близько 60% відповіли, що могли б працювати краще (50% – на теперішній роботі і 8% – на іншій). В якості умови для підвищення трудової віддачі вони, крім зарплати, висувають в основному, стабілізацію економічної ситуації в країні і питання організації праці на конкретному робочому місці.

Серед тих, що мають додаткову роботу тільки 23% погодилися б не працювати,