Розрізняють такі види безробіття:

Фрикційне — виникає тоді, коли частина людей доб-ровільно міняє місце роботи, частина шукає нову роботу після звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу. Термін «фрикційне безробіття» використовується для тієї категорії працівників, які шукають роботу або чекають її отримання в недалекому майбутньому. Фрик-ційне безробіття вважається неминучим і певною мірою навіть бажаним, оскільки частина працівників переходить з низькопродуктивної і мало оплачуваної роботи на більш продуктивну і вище оплачувану роботу.

Структурне безробіття — є продовженням фрикційного. Воно виникає тоді, коли в результаті НТП відбуваються важливі зміни в техніці, технології і організації виробництва, які змінюють структуру попиту на робочу силу. При цьому попит на робочу силу певних професій зменшується або зовсім зникає, а на інші професії, яких раніше не було - зростає. Структурні безробітні не можуть знайти, роботи без відповідної перепідготовки, до-даткового навчання навіть зміни місця проживання.

Фрикційне безробіття має короткочасний характер, а структурне — більш тривале у часі.

Циклічне безробіття — обумовлене спадами вироб-ництва. Спостерігається під час економічної кризи, коли сукупний попит на товари і послуги зменшується, зай-нятість скорочується, а безробіття зростає.

Добровільне безробіття — виникає тоді, коли працівник звільнюється з роботи за власним бажанням у зв'язку з незадоволеністю рівнем оплати праці, умовами роботи, тощо. Рівень добровільного безробіття залежить від стадії економічного циклу. Закономірність даного виду безробіття полягає в тому, що чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше в нього бажання добровільно залишити роботу.

Вимушене безробіття - виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал.

Приховане безробіття — корениться переважно в малому бізнесі, фермерстві, індивідуальному і ремісному ви-робництві, а також в неповній зайнятості (там, де праців-ників більше, ніж того вимагає виконання виробничої програми).

Крім вище перерахованих видів безробіття і в їх рамках (фрикційного, структурного, циклічного) розрізняють їх модифікації:

Конверсійне безробіття — аналогічне структурному і викликане скороченням чисельності армії і зайнятих у військово - промисловому комплексі.

Економічне безробіття — має порівняно стійкий характер, обумовлене коливаннями ринкової кон'юнктури, збанкрутінням частини товаровиробників у процесі кон-курентної боротьби.

Молодіжне безробіття — характеризується непропор-ційно високою питомою вагою молоді (віком 16 - 24 роки) у складі безробітних, має характер переважно функ-ціонального безробіття.

Застійне безробіття — охоплює людей, які не хочуть а з часом і не можуть працювати.

4. Природний рівень безробіття. Закон Оукена

Особливий інтерес викликає проблема рівня безробіття . Останнім часом повну зайнятість визначають як зай-нятість, за якої оплачувану роботу мають менше ніж 100% працездатного населення. Іншими словами, при повній зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі фрикційного і структурного безробіття.

Такий рівень безробіття називають нормальним, або природним. Природний рівень безробіття — це такий його рівень, при якому фактори, які підвищують і зменшу-ють ціни і заробітну плату знаходяться в рівновазі. Існує декілька тлумачень природного, нормального рівня без-робіття. Одне з найбільш поширених розглядає його як рівень, при якому інфляція не зростає швидкими темпами. Отже, до природного безробіття відносять фрикційне і структурне. Перевищення безробіттям природного рівня визначається, на думку західник економістів, циклічни-ми факторами. Меті визначення природного рівня без-робіття служить концепція потенційного ВНП, яка фак-тично узаконює достатньо високу норму безробіття. Згідно з цією концепцією потенційний ВНП досягається при повному завантаженні основного капіталу, під яким розуміють завантаження виробничих потужностей об-робної промисловості приблизно на 86%. В шістдесяті роки природною нормою безробіття, за якої міг бути досягнутий потенційний ВНП, вважали — 4,3%, в сімдесяті — 6,6%, в першій половині вісімдесятих — близько 7%. Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня безробіття і зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого ВНП від потенційного здійснив американський учений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7% утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2% приросту реального ВНП зменшує чисельність , безробітних на 1%.

З цього виходить, що визначення величини приросту ВНП необхідне для того, щоб не дати збільшуватися нормі безробіття. Від 2,5 до 3% щорічного приросту реального ВНП необхідно направляти на створення нових робочих місць, це сприятиме утриманню безробіття на тому ж рівні. Крім того більш швидкий приріст ВНП скорочує безробіття, тоді як відносне падіння темпів рос-ту збільшує кількість безробітних.

На думку деяких дослідників, природний рівень без-робіття, по суті таким не є, оскільки він не є оптимальним, природний рівень безробіття вище оптимального. Досягнення останнього максимізує економічний добро-бут, але приводить до надмірного росту інфляції. Ре-цептів безболісного зменшення рівня безробіття навіть на 1-2%, ще не винайдено. Навіть при досягненні опти-мального рівня безробіття добробут населення на макси-мальному рівні не забезпечується. За законами ринкової економіки, якщо зростає попит на робочу силу, зменшу-ється безробіття і відповідно зростає заробітна плата, платоспроможний попит населення на споживчі товари та послуги буде зростати. Але за законами тієї ж ринко-вої економіки ціни на споживчі товари та послуги будуть рости ще швидшими темпами, знецінюючи таким чи-ном, грошові доходи населення,