цін, а закон попиту виражає також залежність між попитом і зни-женням цін. Загалом сформульовані економічні закони відобра-жають не глибинні, внутрішньо необхідні, суттєві зв'язки між окре-мими явищами і процесами, а поверхневі, на рівні здорового глуз-ду. З цього приводу американські економісти при його обгрунту-ванні зауважили, що здоровий глузд і елементарне спостереження узгоджуються з кривою попиту, а К.Еклунд зазначив, що ця мо-дель у простій формі описує деякі з діючих у господарстві сил.
Водночас закон попиту не діє в умовах ажіотажного попиту (тобто значного додаткового попиту понад нормальний, зумов-леного очікуванням значного підвищення ціни товару або у ви-падку його зникнення з обігу), для окремих рідкісних, дорогих і невідтворюваних товарів (картини, антикваріат тощо), а також із "переключенням" попиту споживачів на якісніші й дорожчі то-вари (наприклад, масова закупівля масла замість маргарину).
Рис.1. Крива попиту Рис.2. Крива пропозиції
В останньому випадку частково має місце ефект престижно-го попиту (описаний американським ученим Т.Вебленом), згідно з яким купівля товарів здійснюється за престижними цінами — цінами на вироби високої якості (причому із зростанням цін на дорогі товари, які виготовляють престижні фірми, попит на них до певної межі може зростати).
Водночас економічну теорію доцільно викладати методом пе-реходу від простішого до складного. Для цього скористаємося вдалим описом моделей та їх графічним зображенням у праці К.Еклунда (рис. 1, 2).
На вертикальній осі (рис.1) зображено ціну сорочок (чим вище, тим дорожче), а на горизонтальній осі — величину попиту (чим далі вправо, тим більший попит). Кожна точка на кривій попиту відповідає кількості сорочок, яку споживачі хочуть купи-ти за відповідну ціну. З рухом по лінії донизу ціна знижується, а попит споживачів зростає.
Ситуацію на ринку з боку пропозиції відображено на рис.2. Як і у випадку з попитом на сорочки, їх пропозиція також зумов-лена дією низки факторів, основними з яких є: 1) витрати вироб-ництва; 2) мета фірми, від якої значною мірою залежатиме рі-вень цін (якщо фірма прагне завоювати нові ринки збуту, ціни можуть бути нижчими); 3) наявність або відсутність конкурентів на ринку, зростання яких зумовлює збільшення пропозиції неза-лежно від цін товарів, політики та ін. 4) рівень технології (доско-наліша технологія здешевлює виробництво); 5) рівень податків (їх підвищення зменшує можливість підприємств збільшувати ви-робництво); 6) ціни на інші товари (при зниженні цін, наприк-лад на свинину, можливе збільшення виробництва яловичини).
Для спрощення передбачається, що на певному короткому проміжку часу технологія виробництва, продуктивність праці не змінюються й існує досконала конкуренція (наявність багатьох продавців, кожен з яких окремо не може впливати на процес ціноутворення). Лінія пропозиції показує, що для збільшення кіль кості сорочок ціна повинна зростати. Кожна точка на лінії з ру-хом униз показує ту кількість сорочок, яку товаровиробники згодні виготовити за відповідну ціну. Таку прямо пропорційну залеж-ність виражає закон пропозиції в міру зростання цін (і рівності всіх інших умов).
Рис.3. Рівновага
Перехід до складнішої моделі взаємозв'язку передбачає зістав-лення інтересів виробників і споживачів відповідно до пропози-ції й попиту і пошук місця їх оптимального поєднання. Графічно така ситуація зображена на рис.3.
Обидві лінії (попиту і пропозиції) перетинаються в точці, яка відповідає значенню кількості сорочок (К1) та ціни (Р1). За такої кількості цих товарів і ціни на них виробники і споживачі мо-жуть одночасно досягти поставленої мети. За такої ціни спожи-вач оцінює для себе корисність нової сорочки рівновеликою вит-ратам на неї. З боку виробника максимальний дохід (тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок) до-рівнюватиме максимальним (граничним) витратам на їх вироб-ництво. Така оптимальна ціна називається ціною рівноваги. У марксистській політичній економії синонімічним поняттям є ці-на виробництва (за умов рівності попиту і пропозиції), про що докладно йтиметься далі.
Водночас описана ситуація з одним товаром означає досяг-нення лише часткової рівноваги. Зміна витрат виробництва або співвідношення попиту і пропозиції на даний товар зумовлює певні зміни в цінах інших товарів. Якщо ж у стані рівноваги перебуває вся система цін, то спостерігається загальна рівновага на ринку. Засобом її дослідження є рівноважний метод (пошук економічної системи у стані рівноваги, статики). Хоча ціна рівноваги влашто-вує покупця і продавця, така рівновага здебільшого негативно впли-ває на рух економічної системи, оскільки у цьому випадку товаро-виробники значною мірою втрачають стимули до ведення конку-рентної боротьби, а отже, стимули до виробництва.
Важливою особливістю ціноутворення під впливом нецінових факторів є зростання ціни за умов підвищення попиту за незмінної пропозиції або скорочення пропозиції за незмінного попиту і навпаки. Надлишок пропозиції при встановленні ціни рівноваги призводить до зниження ціни, а її дефіцит – до підви-щення ціни. В умовах дефіциту виникає "чорний ринок".
Коли окремий індивід або виробник намагається збільшити свій дохід, то він у своєму раціональному розрахунку зіставляє корисність і витрати. Він постійно має справу зі зростаючими вит-ратами, граничними доходами, що зменшуються, граничною ко-рисністю, граничним продуктом. Гранична корисність — це виго-да, яку отримує індивід, від споживання ще одного товару або пос-луги. Граничні доходи — це доходи, отримані підприємством від продажу додаткової одиниці товару. Граничний продукт — це до-даткова продукція, виготовлена ще одним додатковим працівни-ком. Усі ці граничні показники зіставляються з граничними (або маргінальними) витратами, зумовлені додатковими витратами або відмовою від певних благ. Відповідно до цього фірма розширює випуск товарів доти, поки граничні витрати зрівняються з ціною продукції, або якщо додаткова одиниця продукції обходиться їй дешевше, ніж ціна продажу. Взаємозв'язок між додатковими вит-ратами ресурсів