2. Сутність закону спадної віддачі. Цей закон сформу-лювали західні науковці.

Закон спадної віддачі — закон, згідно з яким, починаючи з певно-го моменту, послідовне приєднання змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає додатковий або граничний продукт, який зменшується в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

Так, якщо кількість робітників, які обслуговують певне ма-шинне устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягів ви-робництва сповільнюватиметься в міру того, як зростаюча кіль-кість працівників залучатиметься до виробництва. Вирощуючи пшеницю, фермер з 1 га без культивації ґрунту отримує 30ц зерна. Обробіток ґрунту один раз дасть змогу підвищити врожай, наприклад, до 40 ц з 1 га. Другий обробіток ґрунту — до 45 ц з 1 га, третій — до 48 ц з 1 га, четвертий — до 50 ц з 1 га. Наступний обробіток фунту дасть дуже незначну, навіть нульову віддачу, отже, зробить дедалі менший внесок у продуктивність землі. Цей закон діє за умови, що кожний додатковий робітник на підпри-ємстві має однаковий рівень освіти, кваліфікації, трудових нави-чок, розумових здібностей тощо. Отже, за наявності оптимальної кількості зайнятих на підприємстві внесок кожного додаткового робітника у загальний обсяг виробництва менший від внеску йо-го попередника.

Загалом цей закон діє за умови незмінності всіх інших факто-рів, наприклад, використання однакової техніки й технології обро-бітку ґрунту, якості насіння, внесених добрив, їхньої кількості то-що. Така ситуація нетипова на практиці. Тому закон спадної від-дачі не відображає сталих, суттєвих і спільних зв'язків між еконо-мічними явищами та процесами, отже, є однобічним, неповним.

З погляду продуктивності праці дія закону спадної віддачі виражається в тому, що середня продуктивність праці зростати-ме доти, поки величина продукту, виробленого додатковим пра-цівником, перевищує величину "середнього продукту", або се-редню продуктивність раніше зайнятих працівників. Отже, при вимірюванні темпів зростання продуктивності праці спостеріга-ються стадії її зростання, зниження і від'ємного значення гра-ничної продуктивності.

Досконалішим варіантом закону спадної віддачі є закон спадної продуктивності факторів виробництва, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між розширеним використан-ням одного з факторів виробництва (за незмінності всіх інших факторів) і меншим збільшенням приросту продукції, яке (збіль-шення) до того ж на певному етапі починає зменшуватися.

В інтерпретації американського економіста Т.Карвера сутність цього закону полягає в тому, що у процесі викорис-тання праці, землі й капіталу кількість благ найшвидше зросте за умови найоптимальнішого і пропорційного використання.

Згідно з вимогами цього закону для правильного прийняття рішень щодо раціонального вибору (зіставлення корисності і вит-рат) необхідно, щоб граничні витрати у кожному окремому ви-падку дорівнювали граничному доходу. Іншими словами, ресур-си слід вкладати доти, поки ефект від вкладання останньої оди-ниці ресурсу дорівнюватиме віддачі. Отже, інвестиції вигідні до того часу, поки гранична корисність, або граничний дохід, пере-вищують граничні витрати. Наймати на роботу нового працівни-ка можна у тому разі, коли вартість виготовленого ним гранич-ного продукту перевищує витрати на додаткову заробітну плату.

Розглядаючи з цього погляду графік рівноваги (рис.3), зок-рема точку перетину прямих попиту і пропозиції (в якій спожи-вачі й виробники досягають поставленої мети), бачимо, що у цій точці гранична корисність дорівнює граничним витратам (за ці-ни Р граничний дохід працівників, тобто сума, яку фірма може отримати від продажу додаткових сорочок, дорівнює граничним витратам на їх виробництво).

Якщо ціна сорочок буде встановлена вище від точки рівно-ваги, попит на них зменшиться, пропозиція перевищить попит, запаси непроданих сорочок зростатимуть, що змусить виробни-ків знизити ціни і скоротити виробництво цього товару. Це зумо-вить зростання попиту і поступове вирівнювання попиту і про-позиції в ціні рівноваги. Зворотний рух у співвідношенні попиту і пропозиції відбуватиметься тоді, коли ціна сорочки буде ниж-чою від ціни рівноваги.

Така проста модель відображає ситуацію в умовах вільного ринку (досконалої конкуренції, коли ні продавці, ні покупці не впливають або впливають незначним чином на зміну ринкових цін), якщо всі інші фактори (техніка, мода, доходи сімей, подат-ки та ін.) незмінні. В реальній дійсності виконати всі умови віль-ної конкуренції неможливо, як у фізиці немислимий маятник, який коливався б без будь-якого тертя.

Із зміною інших факторів (техніки, доходів тощо) модель взаємодії попиту і пропозиції складніша. Так, із впровадженням нових, досконаліших швейних машин зросте продуктивність праці і знизяться витрати виробництва на пошиття однієї сорочки. Лі-нія попиту при цьому зміститься донизу (рис.4). Це зумовить зниження цін і зростання попиту. Ціна рівноваги знизиться.

Рис.4. Вплив нової техніки на динаміку цін

Якщо, наприклад, зростають доходи споживача, то він має змогу купити більше сорочок. Лінія попиту зміщується вгору, зростає ціна рівноваги, збільшується обсяг продажу ( рис. 5).

При цьому слід розрізняти стійку рівновагу (коли після відхилення від точки рівноваги відбувається повернення до по-переднього положення) і нестійку — коли такого повернення немає.

Рис. 5. Вплив зростання доходів на динаміку цін

Якщо пропозиція стабільно перевищує попит, виникає ри-нок споживача. Якщо попит стабільно перевищує пропозицію, виникає ринок виробника.

За допомогою таких моделей можна аналізувати зміни, що відбуваються на ринку: коли існують різні види ринків (автомо-білів, телевізорів, взуття тощо), коли водночас впроваджується нова техніка і зростають доходи, коли зміни на одному ринку зумовлюють певні зрушення на іншому тощо. В усіх цих випад-ках взаємодія різних ринків, певних факторів на одному ринку відбувається через ціновий механізм.

Коли ж пропозицію контролює один виробник-монопо-ліст, такої відповідності між попитом і пропозицією вже не існуватиме. Монополіст може, не змінюючи