Припустимо, що оборона держави продавалася б громадянам за гроші. Припустимо також, що два десятки найбагатших людей погодилися б вкладати власні гроші у виробництво озброєння і оплачувати витрати на утримання армії. Звичайно, вони робили б це тільки в цілях власної безпеки. Але могли б вони при цьому виключити із споживання послуг збройних сил всю решту громадян країни, що відмовилися оплачувати національну оборону? Звичайно, ні. Адже протиракетна установка захистить від ворожої ракети все населення, а не тільки багачів; або не захистить нікого, якщо не буде вироблена зовсім. Таким чином, протиракетну установку не можна розділити на порції в процесі споживання. Її послугами можна користуватися тільки колективно, а тому нікого з громадян країни не можна виключити із споживання послуг національної оборони.
Цей приклад дозволяє нам сформулювати першу властивість чистих суспільних благ – невиключеність у споживанні. Це означає, що споживачі, які не хочуть платити за такі блага, не можуть бути усунені від їх споживання. Зрозуміло, що ті блага, які люди споживають в однакових кількостях незалежно від того, оплачують вони їх чи ні, навряд чи вироблятимуться приватними фірмами чи оплачуватися приватними споживачами. Якби хтось виробляв чисте суспільне благо для власної вигоди, то він приносив би користь і всім іншим. Виражаючись економічною мовою, виробництво суспільних благ приводить до виникнення позитивних зовнішніх ефектів. Таким чином, корисність від виробництва суспільних благ дістається дуже багатьом споживачам, не охочим за нього платити, а тому дане виробництво стає невигідним для приватних фірм. Тому держава вимушена замінювати приватні фірми в справі виробництва суспільних товарів і послуг. Забезпечення суспільними благами часто здійснюється державою, а витрати на їх виробництво фінансуються за рахунок податків, законодавчим шляхом стягуваних з громадян, а не з виручки від реалізації цих благ на ринку.
Друга властивість чистих суспільних благ – це неконкурентність у споживанні (у деяких підручниках вона називається невибірковістю в споживанні). Приватні блага конкурентні в споживанні. Наприклад, коли ви купуєте меблевий гарнітур, виключається можливість купівлі даного меблевого гарнітура ким-небудь ще. Конкурентні блага розподіляються серед окремих споживачів, і споживання деякого блага одним споживачем робить недоступним для інших людей споживання цього ж блага. Навпаки, споживання однією людиною чистого суспільного блага не знижує його доступності для інших споживачів при даній кількості цього суспільного блага. Іншими словами, становище жодного із споживачів не погіршується, якщо з'являється ще одна людина, споживаюча даний об'єм чистого суспільного блага.
Повернемося до національної оборони. Щодня населення країни змінюється, і, як правило, в бік збільшення, оскільки щодня народжуються на світ нові громадяни і народжуваність перевищує смертність. Проте при цьому не потрібно нарощувати кількість протиракетних установок на кожну дитину, що щойно народилася, бо приріст населення не знижує вигод для решти громадян від даної кількості, вже виробленої, протиракетних установок. Економісти також говорять, що блага є неконкурентними, якщо граничні витрати надання додатковому споживачу права одержати вигоду від чистого суспільного блага рівні нулю, тобто додаткові споживачі не збільшують витрат виробництва суспільних благ. Коли держава створює протиракетні установки, для неї неважливо, скільки громадян у країні: 1 000 000 чи 1 000 001 чоловік.
Багато товарів і послуги за своїми характеристиками перебувають між чистими суспільними і чистими приватними благами. Наприклад, товари або послуги, які є не конкурентними, але такими, що виключаються, тобто володіють лише однією властивістю чистих суспільних благ. Прикладом такого блага може служити кабельне телебачення, що одержало останнім часом в нашій країні велике розповсюдження. Це благо неконкурентне, бо як тільки телевізійний сигнал переданий в ефір, граничні витрати телепередачі, доступної кожному додатковому користувачу, рівні нулю. Проте телевізійна компанія може обмежити число споживачів, встановлюючи за спеціальну плату декодуючу апаратуру, яка дозволяє декодувати телевізійний сигнал. Існують також товари і послуги, які володіють властивістю невиключеності, але не володіють властивістю неконкурентності. Наприклад, міська магістраль. Всі автоводії можуть користуватися цією дорогою незалежно від того, хотіли б вони сплатити проїзд по ній чи ні. Проте в часи пік – що добре відомо жителям великих міст – на центральних магістралях постійно утворюються автомобільні "пробки". Це означає, що дорога стає конкурентним благом: водії починають конкурувати за доступ до неї, бо наявність великої кількості автомашин на дорозі робить неможливим проїзд по ній інших автомобілів [18, 278].
В сучасній економіці держава фінансує виробництво дуже багатьох товарів і послуг суспільного користування. Це – автодороги і міський транспорт (наприклад, метро), зоологічні сади і національні парки, шкільна освіта і охорона здоров'я, національна оборона і пожежна охорона, маяки і вуличні ліхтарі. Чи можна сказати, що всі товари і послуги, виробництво яких забезпечується державою, є чистими суспільними благами? Ні. Далеко не всі товари і послуги, є чистими суспільними благами. Наприклад, навчання в середній школі є і конкурентним і виборчим у споживанні. Дійсно, граничні витрати при забезпеченні освіти для кожного додаткового учня не рівні нулю, оскільки із збільшенням числа учнів зростають загальні витрати: потрібні додаткові підручники, парти, шкільні приміщення і вчителі. Отже, споживання освітніх послуг є конкурентним. Воно є одночасно є і таким, що виключається, тому що при призначенні плати за навчання дуже легко виключити дітей, чиї батьки не в змозі сплатити навчання, з освітнього процесу. Аналогічні міркування можуть бути застосовані і до аналізу системи охорони здоров'я. Медичні послуги за своєю суттю є чистим приватним благом. Проте медицина,