Витрати виробництва мають оцінюватися з точки зору альтерна-тивних можливостей, якими доводиться жертвувати. Будь-який підприємець, обираючи сферу вкладення свого капіталу, порівнює альтернативні варіанти з позиції очікуваної вигоди і обирає найефек-тивніші. Вирішивши, наприклад, вкласти капітал у виробництво праль-них машин, він, по суті, відмовляється від одержання доходу в сільсько-му господарстві або у страховій справі. Згідно з економічною теорією цей альтернативний доход має входити до витрат власника капіталу.

У теорії витрат виробництва особливе значення має понят-тя граничних витрат. [ 3 ]

Граничні витрати — це приріст витрат у результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції.

Оскільки постійні витрати не змінюються із зміною обсягу про-дукції ОБ підприємства, граничні витрати залежать від зростання лише змінних витрат на випуск додаткової одиниці продукції. Цю залежність відбиває така формула:

(3)

де ГВ — граничні витрати;

ДЗВ — зростання змінних витрат вироб-ництва;

ДОВ — випуск додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати показують, скільки коштує для фірми збільшен-ня обсягу випуску продукції на одну одиницю, їх можна обчислити, виходячи як із змінних, так і з загальних витрат. Загальні витрати відрізняються від змінних тільки постійними витратами, які зали-шаються сталими, коли обсяг випуску продукції змінюється. [ 4 ]

Середні витрати (СВ) — це витрати на одиницю випуску продукції. Є три види середніх витрат: середні постійні, середні змінні та середні валові (загальні) витрати.

Середні постійні витрати (СПВ) являють собою постійні витра-ти, поділені на обсяг випуску продукції (ПВОБ).

Оскільки постійні витрати не змінюються, середні постійні витрат ти знижуються зі збільшенням обсягу випуску продукції.

Середні змінні витрати (СЗВ) — це змінні витрати, поділені на обсяг випуску продукції (ЗВОВ).

Середні загальні витрати (СЗВ) розраховують діленням вало-вих витрат на обсяг випуску продукції (ВВОВ).

У цілому середні витрати — це витрати на виробництво одиниці продукції. Порівнюючи середні валові витрати з ціною продукції, можна визначити, чи прибуткове виробництво.

Витрати виробництва пов'язані з дією закону спадної віддачі. Іноді його називають законом спадного граничного продукту. У чому сутність цього закону?

Процесом-причиною закону є необхідність збільшення витрат для ржання нового продукту. Зростання потреб зумовлює необхідність збільшення виробництва продукту. Однак одного бажання для цього по. Потрібні витрати живої та уречевленої праці. Проте збільшення витрат наштовхується на граничний продукт. Ця суперечність є процесом спадної віддачі. Справа тут в тому, що починаючи з певного моменту, послідовне приєднання кожної наступної одиниці змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі) дає спадний додатковий, або граничний продукт в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. Іншими словами, якщо кількість робітників, що обслуговує це устаткування, збільшуватиметься, то зростання обсягу виробництва поступово уповільниться пропорційно до кількості нових робітників. Закон спадної віддачі ґрунтується на припущенні, що усі одиниці змінних ресурсів якісно однорідні. Граничний продукт почиває зменшуватись не тому, що найняті пізніше працівники менш кваліфіковані, а тому, що за незмінної величини наявних капітальних фондів зайнято більше працівників. Витрати розглядаються до певного виду змінних ресурсів при незмінності інших ресурсів. [ 6 ]

Отже, вкладання певного ресурсу має певну обмеженість віддачі цього рівня науково-технічного прогресу.

Придбання фірмою факторів виробництва пов'язане з витратами, а реалізація готової продукції приносить їй виручку (дохід). Важливе місце в аналізі господарської діяльності підприємства відіграють такі види дохо-дів: валовий (сукупний, загальний, сумарний), середній та граничний. [ 7 ]

Сукупний (валовий) доход (виручка) - це та величина результа-ту, яку має підприємство від реалізації наслідків своєї діяльності, її основу становить виручка від реалізації продукції. Вона визначається шляхом множення ціни одиниці про-дукції (Ц) на кількість реалізованого фірмою товару (Q). Отже, величину валового доходу (виручку від реалізації) легко можна визначити при будь-якому обсягові продаж за такою формулою:

ВД = Ц Q (4)

Середня виручка (СД) - це величина, яку одержують в серед-ньому від реалізації однієї одиниці продукції:

СД = ВД / Q (5)

Якщо виробляється один вид продукції і продається по фіксо-ваній ціні, то

(6)

тобто середня виручка (доход) дорівнює ціні за одиницю реалізова-ної продукції.

Кожен раз, коли фірма вирішує, скільки продукції їй необхідно вироб-ляти, вона стурбована питанням: як зміниться величина її валового доходу у результаті зміни обсягу випуску, а отже і продажу? Яку кількість додаткового доходу вона одержить, якщо продасть на одну одиницю продукції більше? Дохід, що є доповненням до валового доходу, тобто додатковий дохід, одержуваний від реалізації фірмою додатково ще однієї одиниці продукції, називається граничним доходом (ГД).

ГД = ВД / Q (7)

З метою одержання грошового доходу підприємство виготовляє за допомогою придбаних ресурсів і реалізує на ринку певне благо (товар, послугу), яке виставляється для продажу у натуральній формі (кілограмах, метрах, літрах тощо) - у вигляді виробленого продукту. Відповідно до основних видів доходу фірми розрізняють валовий (сукупний), середній та граничний продукти виробництва.

Валовий (сукупний) продукт (ВП) є натуральною формою валового доходу, представленого не в грошах, а у вигляді сумарної кількості виробленої підприємством продукції (наданих послуг, виконаних робіт).

Щоб дізнатись, яку роль у створенні сукупного продукту відіграв кожний із застосованих факторів виробництва, його підраховують за умови, що лише один виробничий ресурс виступає у якості змінного фактора виробництва, тоді як величина всіх інших виробничих ресурсів залишається незмінною (тобто, при виконанні принципу «за інших рівних умов»).[ 10 ]

Середній продукт (СП) - це співвідношення між величиною сукупно-го продукту, виробленого за допомогою одного із змінних факторів виробництва, та використаною кількістю цього фактора.

Граничний продукт (ГП) - це обсяг додаткової продукції фірми, виробленої шляхом застосування додаткових одиниць одного